Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
За планом, визначеним у постанові ЦК КП(б)У «Про державний план» розвитку сільського господарства УРСР на 1946 p., посівні площі в Україні проти 1945 р. повинні були збільшитися на 1865,8 тис. га, врожайність зернових культур піднятися пересічно до 9,5 ц, відповідно — збільшитися валові збори зерна і його здача державі. Однак при цьому у 1946 р. не очікувалося значного збільшення трудових і тяглових ресурсів на селі. Отже, план був нереальним. При цьому слід зазначити, що УРСР, і зокрема Харківщина, не виконала плану хлібозаготівель 1945 р. У постанові PHK УРСР і ЦК КП(б)У «Про хід хлібозаготівель по областях УРСР» від 23 січня 1946 р. говорилося, що колгоспи та радгоспи республіки повинні доздати державі з врожаю 1945 р. 68 млн пудів хліба, з них Харківщина — 6 млн 848 тис. пудів [7, с. 17]. Вже восени 1945 р. в рахунок виконання плану хлібозаготівель з колгоспів та радгоспів Харківщини було вилучено значною мірою посівне зерно. На 1946 р. вони були забезпечені насінням тільки на 48 % [7, с. 19].
Вже навесні 1946 р. в області значно загострилися так звані «продовольчі труднощі», тобто фактично розпочався голод. Про це свідчать численні листи громадян, різноманітна інформація, що стікалася в радянські та партійні органи республіки. Зокрема, у доповідній записці сільського відділу ЦК КП(б)У «Про заходи боротьби з перевезенням
В. В. Калініченко. Голод 1946-1947 pp.
171
хліба із західних областей» зазначалося, що з лютого 1946 р. почався масовий наплив селян-колгоспників з східних областей України, в тому числі й з Харківщини, за хлібом. Тільки у червні 1946 р. органи транспортної міліції зняли з товарних потягів 62 тис. 400 мішечників, а за дві декади липня вже 97 тис. 600 чол. [8, ф. 1, оп. 23, спр. 394, арк. 46].
До зростаючих труднощів у сільському господарстві республіки призвели вкрай несприятливі метеорологічні умови 1946 р. Зима 1945-
1946 pp. видалася малосніжною, з частими відлигами, а квітень, травень і червень були дуже посушливими. Це призвело до ослаблення і загибелі озимих культур. У120 районах УРСР, зокрема й у всіх 33 районах Харківщини, вимерзло і весною не зійшло 20 % озимих хлібів [6, Ф. № Р-4672., оп. 4, спр. 363, арк. 41]. Дуже несприятливими були умови і для ярових культур. На основі даних республіканського центру спостережень за станом природного середовища видно, що середньомісячна температура весною і літом 1946 р. на 2-8 °С перевищувала пересічні показники інших років утричі, а на півдні Харківщині в 5 разів нижче середніх показників виявилася місячна кількість опадів. До цього додалися немилосердні суховії, що спостерігалися у червні-липні 1946 р. [1,с. 17; 7, с. 8].
Але замість того, щоб подати потерпілим районам реальну допомогу, республіканські органи, виконуючи вказівки зверху, фактично розпочали «битву за врожай». Колгоспам та радгоспам Харківщини влітку 1946 р. був визначений план — здати державі 10 млн 455 тис. пудів хліба [8, ф. 1, оп. 6, спр. 931, арк. 46-49]. Липневий (1946 р. ) пленум ЦК КП(б)У зазначив, що «в окремих районах, колгоспах, радгоспах можуть бути тенденції до заниження врожаю і заниженню хлібоздачі», а тому він зажадав безумовного виконання планів хлібозаготівель, а з перших партій зерна нового врожаю повернути державі борги по насіннєвій, продовольчій та фуражній позичках [1, с. 18]. Ще дужче ускладнилося становище після того, як 22 липня 1946 р. за постановою Ради Міністрів УРСР і ЦК КП(б)У «Про хлібозаготівлі по областях УРСР» плани хлібозаготівель для Харківської області були збільшені до 10 млн 555 тис. пудів [8, ф. 1, оп. 6, спр. 931, арк. 46]. Ще раз було наказано вжити всіх заходів для погашення колгоспами та радгоспами заборгованості минулих років по хлібозаготівлям.
He маючи належної оплати за працю в колгоспному виробництві, селяни розраховували, насамперед, на свої присадибні ділянки, які давали 3/4 грошових доходів, майже всю тваринницьку продукцію, картоплю та овочі. Тому для селян кожна зайва сотка землі була засобом для виживання, врятування від голоду. Але тоталітарна система не залишила поза увагою ці сотки землі. В 1946 р. владні структури розпочали безглузду кампанію по боротьбі з розбазарюванням колгоспної землі, різко збільшили податки на присадибні ділянки та господарства. Становище більшості селян області восени 1946 р. стало по-справж-ньому трагічним.
172
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
Справи у сільському господарстві Харківщині продовжували погіршуватися. Врожайність зернових у 1946 р. не наблизилася навіть до найобе-режніших оцінок. Вона складала пересічно 2,3-2,9 ц з гектару [8, ф. 1, оп. 23, спр. 3940, арк. 40-42]. Шукаючи порятунку від голоду, тисячі колгоспників
з Харківщини кинулися за межі області в пошуках хліба, здебільшого на Західну Україну, де голоду не було. Про це, зокрема, свідчить інформація Львівського обкому партії до ЦК КП(б)У. В ній зазначалося, що особи, які прибували зі східних областей, розповідали про жахливе становище у своїх колгоспах, про голод. Така інформація дуже непокоїла партійних можновладців, оскільки ускладнювала проведення агітації за колгоспи серед західноукраїнського селянства. Для того щоб не допустити приїзду колгоспників
