Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
Як правило, вони включали місцевих партійних та радянських керівників, які були добре відомі у районах. У вересні-жовтні 1941 р. було створено 4 підпільних райкоми у місті Харків. До складу Нагірного райкому, який був створений на території довоєнних Дзержинського та Кагановичського районів, входили 3 члени райкому та 9 зв’язкових. Секретарем був залишений С. М. Яковлев, який до війни працював завідувачем складом Харківської контори Головпостачу, запасним секретарем — Г. П. Синицин.
Підпільний Заводський райком був створений на території довоєнних Сталінського, Комінтернівського та Орджонікідзевського районів. До нього входили 4 члени райкому та 8 зв’язкових. Основним секретарем був залишений І. Ф. Гаркуша, який раніше працював начальником бюро креслення ХЕМЗу, запасним секретарем — М. Ф. Дубенко, який до війни працював інженером на тому ж заводі.
Підпільний залізничний райком був створений на території довоєнних JI енінського та Червонобаварського районів. До нього входили 4 члена райкому, та 9 зв’язкових. Секретарем був залишений А. М. Китаєнко, його заступником — І. Д. Штефан.
Підпільний Основ’янський райком був створений на території довоєнних Жовтневого та Червонозаводського районів, до нього входили 5 членів, та 12 зв’язкових. Секретарем був залишений О. І. Мотилевський, заступником — М. С. Пономаренко [7, ф. П-2, оп. 31, спр. З, арк. 98-100, 159-162].
Поряд з підпільними обкомом та райкомами партії були створені також первинні парторганізації. Усього на окупованій території Харківської області мали залишитися на підпільній роботі 2662 члени і кандидати партії та 1780 комсомольців, а отже 4442 осіб [7, ф. П-2, оп. 31, спр. З, арк. 98; спр. 113, арк. 1]. У тому числі для підпільної роботи у Харкові було відібрано, за неповними даними, 134 комуністи, 7 комсомольців, 34 безпартійні [7, ф. П-2, оп. 31, спр. 5, арк. 3].
Формування підпільних партійних організацій було складною справою. Необхідно було підібрати кандидатів, провести бесіди з людьми, навчити їх на короткотермінових курсах спецшкіл і тим самим підготувати до виконання надзвичайної місії. Потрібно було відпрацювати цілу систему успішного функціонування харківського підпілля, для чого необхідно було розробити відповідні легенди для тих, хто залишався, забезпечити їх надійними документами, паролями, явками, конспіративними квартирами; надзвичайно важливим було організувати канали зв’язку з «великою землею», передбачити для зв’язку шифри, коди тощо. Успішне виконання поставлених завдань залежало також від наявності матеріально-технічної та продовольчої баз, від забезпечення підпільників радіостанціями та радіоприймачами, запасними частинами та живленням до них, типографським обладнанням, друкарськими машинками, папером, фарбами, засобами тайнопису, бланками різноманітних доку-
164
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
ментів, печатками та штампами тощо. Підпільників треба було одягнути, забезпечити продовольством, матеріальними цінностями, грошима для успішного виконання покладеної на них місії.
Чимало керівників Харківщини уявляли собі масштаби роботи, яку належало провести, інші намагалися швидше рапортувати. Напередодні та в роки Великої Вітчизняної війни першим секретарем Харківського обкому був О. О. Єпішев. Відбір людей у партизанські загони, для підпільної роботи, забезпечення їх усім необхідним було покладено на другого секретаря обкому І. І. Профатілова та секретаря по кадрах Г. Г. Петрова. У міськомі партії поточними справами керував 2 секретар
В. М. Чураєв, а ідеологічна та військова робота була покладена на 3 секретаря О. І. Смірнова. У райкомах партії відповідальність за підготовку та забезпечення партизанських загонів та підпільних груп була покладена на перших секретарів.
Безпосередня робота щодо формування та підготовки харківського підпілля проводилася на протязі серпня-жовтня 1941 p., у надзвичайно стислі строки, з великою поспішністю. На керівну роботу в районах Харківської області висувалися керівники районних організацій, голови райвиконкомів, начальники райуправлінь НКВС. Багато хто знав їх в обличчя, відомо було також про причини, з яких ці люди залишилися у ворожому тилу. Недостатньо враховувалися такі якості людей, як здібність організувати роботу в екстремальних умовах фашистської окупації, в умовах жорстокого терору з боку німецько-фашистської влади. У своїх мемуарах О. І. Смірнов стверджує, що всі підпільники та партизани пройшли спеціальну підготовку [7, ф. П-10417, оп. 5, спр. 70, арк. 5]. Однак ми не маємо свідчень про те, що спецпідготовку проходили підпільники. Відомо, наприклад, що 1.1. Бакулін напередодні окупації міста вивчав закони конспірації за працями В. І. Леніна. Секретар підпільного обкому комсомолу П. А. Глущенко у 60-х роках розповідав, що пропозицію залишитися на підпільній роботі йому зробив секретар обкому комсомолу Радченко в серпні 1941 р. Після цього він мав короткі зустрічі з секретарем ЦК ЛКСМУ М. М. Підтиченко та другим секретарем обкому партії
1.1. Профатіловим [8, спр. 3764]. Сестрі П. А. Глущенко Радченко запропонував залишитися на підпільну роботу в кінці вересня 1941 р. Більше зустрічей не було [8, спр. 3764,3765, 3766].
