Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
зі сходу у Львівську та інші західні області, на залізничних станціях діяли загороджувальні загони співробітників транспортної міліції та внутрішніх військ. Біженців від голоду знімали з поїздів, конфісковували закуплений або виміняний хліб, штрафували і арештовували.
Деякі керівники районної ланки бачили нереальність поставлених завдань, голод, що розпочався на селі, а тому закривали очі на «незаконні дії» колгоспників, намагалися зменшити норми хлібозаготівель. Посилення опору хлібозаготівлям вело, в свою чергу, до посилення репресій тоталітарної держави. Заданими Міністерства юстиції УРСР, протягом 1946 р.
і першого кварталу 1947 р. було засуджено 1312 голів колгоспів та працівників районної ланки за порушення порядку використання зерна, графіків виконання хлібозаготівель, падіж худоби, витрати зерна при збиранні врожаю тощо [8, ф. 1, оп. 23, спр. 4806, арк. 35-43].
Ta незважаючи на посилення репресій, наприкінці 1946 р. план хлібозаготівель республіка виконала тільки на 58 %. Це викликало лють союзного керівництва. На області, що не виконали планів хлібозаготівель, було покладено додаткові завдання. Зокрема, Харківська область, окрім визначених їй 10млн 555 тис. пудів зерна, повинна була здати додатково 180 тис. Це означало, що в рахунок хлібоздачі повинно було відійти все вирощене в області зерно, включаючи і насіннєвий фонд [8, ф. 1, оп. 23, спр. 959, арк. 45-50]. А за постановою ЦК КП(б)У про хлібозаготівлі від 2 листопада 1946 р. держава зобов’язала підсобні господарства колгоспників, робітників і службовців Харківщини здати ще 200 тис. пудів хліба. Був встановлений жорстокий контроль за стягненням всього хліба по кожному окремому господарству [8, ф. 1, оп. 23, спр. 959, арк. 45-50]. Таким чином, можна зробити висновок, що голод 1946-1947 pp. був фактично запрограмований тоталітарною системою, як і попередні голодомори 20-х і 30-х років.
До поширення голоду доклала зусиль і постанова Ради Міністрів УРСР та ЦК(б)У про економію у витрачанні хліба в республіці від ЗО вересня
1946 р. Згідно з цією постановою з карткового забезпечення хлібом в сільській місцевості області було знято 211 тис. 500 осіб і зменшено контингент утриманців на78тис.400осіб.3а рахунок припинення в 1946-
В. В. Калініченко. Голод 1946-1947 pp.
173
1947 pp. постачання населення за всіма видами додаткового харчування вдалося «заощадити» для держави 131 тис. 100 т круп та борошна [8, ф. 1, оп. 6, спр. 949, арк. 19]. Норму продажу хліба в області було зменшено на 40 % [9, с. 263]. З 1 листопада 1946 р. домішки при випіканні хліба становили до 40 %. Отже, голод поширився і на міста [9, с. 263].
А тим часом зерно в країні було, причому його вивозили за кордон. У 1946 р. CPCP експортував 1,7 млн т зерна [10, с. 88,134]. Значну частину зерна тоталітарний режим передав своїм «друзям» за кордон безкоштовно [11, с. 119]. Ці поставки зерна були «сплачені» голодними смертями українських селян, в тому числі і харків’ян.
Взимку 1946-1947 pp. голод посилився. Люди викопували з-під снігу мерзлу картоплю, буряки, що лишилося після збирання на колгоспних ланах, збирали жолуді в лісі, почали вживати в їжу собак, котів, щурів, різні сурогати [7, с. 194]. Різко зросла злочинність. Були численні випадки, коли особа, вчинивши злочин, приходила в райвідділ міліції з заявою, що нею вчинено злочин, з тим наміром, щоб її арештували, але годували — і таким чином вона могла вижити.
Посилювалося кримінальне переслідування «розкрадачів» соціалістичної власності, які за статтею 131 Конституції CPCP 1936 р. кваліфікувалися як «вороги народу», а за статтею 18 Примірного Статуту сільськогосподарської артілі — як «зрадники справи колгоспу» і «підривники основ колгоспного ладу». Більшість з них засуджувалася за законом від 7 серпня 1932 p., названого в народі «законом про п’ять колосків». Ним передбачалося 5-10 років таборів за крадіжку кількох кілограмів зерна, буряків або овочів з колгоспного поля. За крадіжку 1-2 ц зерна кара підвищувалася до 10-20 років таборів [8, ф. 1, оп. 23, спр. 4948, арк. 1-12] . Категорія засуджених за законом від 7 серпня 1932 р. у 1946-1947 pp. складала по Харківщині до 90 %. По лінії MBC УРСР було організовано охорону зерна на складах «Заготзерно». Осіб, які посягали на це зерно, судові органи і прокуратура мали право притягти до кримінальної відповідальності та застосовувати до них найсу-воріші покарання. Ці справи розглядалися поза чергою і в максимально короткі строки. В той час чимало цього зерна зберігалося в непристосованих приміщеннях, а то й просто неба, гнило або псувалося гризунами.
А в цей час голод набирав силу. Один з його проявів — поширення дистрофії серед населення. Якщо станом на 18 березня 1947 р. в області було зафіксовано 18 тис. 600 дистрофіків, то на 20 червня того ж року — вже 88 тис. 800 чол. З них було госпіталізовано 44 тис. 500 чол., вдалося вилікувати 6 тис. 200 чол. Про долю інших можна лише здогадуватися. Для них у лікарнях не вистачало харчів, і більшість з них померли [12, с. 127].
