Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
176
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
У своїх загарбницьких планах гітлерівці відводили особливе місце Донбасу, готуючи йому роль «Східного Рура». І дійсно, донецька земля — це край величезних запасів вугілля, різних руд, солі, графіту і багатьох інших природних багатств. На початок війни Донбас був одним з найбільших індустріальних районів не тільки Радянського Союзу, але і світу взагалі. У 1940 р. тут добувалося понад 56 % загальносоюзного видобутку вугілля, виплавлялося більше 37 % чавуну, 25 % сталі, вироблялося 26 % прокату, майже 50 % коксу. Донбас давав близько 63 % металургійного обладнання і майже половину паровозів, що виготовлялися в CPCP
Були у гітлерівців щодо Донбасу і найближчі задуми. Вони розраховували перетворити його на «прифронтовий арсенал»: забезпечити донецьким вугіллям свою військову промисловість і фронтові перевезення, організувати на його підприємствах виробництво чавуну і сталі, випуск і ремонт паровозів, танків, артилерійських снарядів і іншої техніки. Після війни гітлерівський фельдмаршал Манштейн писав у книзі «Загублені перемоги»: «Донбас відігравав істотну роль в оперативних задумах Гітле-ра. Він вважав, що від оволодіння цією територією... буде залежати результат війни... Гітлер стверджував, що без запасів вугілля цього регіону ми не зможемо витримати війни в економічних відносинах».
Фашистська агресія спочатку не усвідомлювалася у радянському суспільстві як смертельна загроза самого його існування. Переоцінка сил та можливостей Червоної Армії у поєднанні з недооцінкою військового потенціалу та агресивних намірів Німеччини, які мали місце серед вищого керівництва країни, позначилися й на настроях населення. Багато хто думав, що все це ненадовго, буде швидка перемога над Німеччиною. Однак вже за лічені дні все більше людей почало усвідомлювати всю небезпечність таких припущень.
За помилки керівництва країни в оцінці військово-політичної ситуації, погану підготовку до війни, як це часто було, довелося розраховуватися мільйонам громадян. Варте уваги те, що більша частина з них із болем у серці, з розумінням сприйняли проблеми, які постали перед країною. В умовах мобілізації на фронт, що почалася, багато громадян бажало добровільно піти на передову. У перші дні війни лише у Сталінській області близько 20 тис. осіб виявили бажання добровільно піти на фронт. Усього ж до діючої армії у перші тижні війни було мобілізовано 236 тис. осіб [1, ф. 326, on. 1, спр. 948, арк. 85]. Більше 200 тис. жителів Вороши-ловградської області до кінця року стали у ряди захисників Вітчизни. На початку війни на території Сталінської області було сформовано, в основному з шахтарів, стрілецькі дивізії під командуванням Героя Радянського Союзу, в минулому шахтаря, К. І. Провалова (383-я стрілецька дивізія), І. О. Зінов’єва (393-я стрілецька дивізія). За короткй термін в Луганську було сформовано і відправлено на фронт 214-а і 395-а стрілецькі дивізії.
А. М. Михненко. Донбас у 1941 -1942 pp.
177
Активно йшло формування народного ополчення. На заводах, шахтах басейну формувалися роти, батальйони, полки. Усього, за далеко не повними даними, у народне ополчення вже до серпня 1941 р. вступило 345 тис. трудящих Донбасу [ 1, ф. 1, оп. 23, спр. 369, арк. 66]. За короткий термін тут було створено 138 винищувальних батальйонів і 1133 групи сприяння, які охороняли важливі промислові підприємства і споруди, патрулювали населені пункти і несли загороджувальну службу, виловлювали ворожих агентів і парашутистів.
За даними на 1 квітня 1942 р. у районах Ворошиловградської області діяло 36 винищувальних батальйонів чисельністю 2797 осіб, Сталінської — 1 батальйон чисельністю 86 осіб [2, ф. 1, оп. 23, спр. 151, арк. 7-8].
Для успішного виконання покладених завдань командирам винищувальних батальйонів доручалося створювати групи зв’язку. Вони були зобов’язані інформувати як командирів, так і окремих бійців винищувальних батальйонів про всі випадки появи десантів і диверсантів противника. За їх допомогою забезпечувався своєчасний збір особового складу, несення цілодобового чергування як у штабі батальйону, так і на території дислокування.
Одночасно з формуванням винищувальних батальйонів в багатьох великих населених пунктах, колгоспах, радгоспах Донбасу на добровільних засадах за участю працівників міліції створювалися групи і загони сприяння винищувальним батальйонам. Вони охороняли заводи, фабрики, колгоспне добро, вели боротьбу з ворожими парашутистами і диверсантами, у тому числі в районі залізниць й мостів, і повідомляли про це в штаби винищувальних батальйонів. Тільки в Ворошилов-градській області на допомогу винищувальним батальйонам було створено 398 груп сприяння [3, с. 46]. У групи сприяння Сталінської області вступило 8239 осіб [4, с. 143].
Бойова діяльність винищувальних батальйонів не обмежувалася тільки знищенням диверсантів і шпигунів. У ході війни винищувальні батальйони виловлювали німецьких льотчиків. Так, 24 грудня 1941 року група бійців винищувального батальйону Слов’яно-Сербського району Ворошиловградської області під керівництвом старшого групи Касин-ського полонила німецьких льотчиків підбитого літака «Юнкерс-88». За героїзм і відвагу група винищувачів була подана до урядової нагороди, а командир нагороджений орденом «Знак Пошани» [5, ф. 4620, оп. З, спр. 21, арк. 148-149].
