Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
Виконуючи свої прямі обов’язки по боротьбі з диверсантами і шпигунами, винищувальні батальйони разом з групами сприяння несли охорону промислових і господарських об’єктів. Пильно несли службу з охорони промислових об’єктів групи сприяння винищувальним батальйонам Донбасу. Газета «Соціалістичний Донбас» повідомляла, що десятки тисяч трудящих Сталінської області і вдень, і вночі стояли на бойовій вахті. Робітники Макіївського металургійного заводу імені С. М. Кірова органі-
178
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
зували охорону найважливіших виробничих об’єктів. Добре була налагоджена служба груп сприяння винищувального батальйону Північно-Донецької залізниці. Бійці пильно стежили за мостами, переїздами, залізничним полотном [6, с. 18-19].
Винищувальні батальйони активно брали участь у створенні системи оборони, захисті населених пунктів. Два винищувальних батальйони Сталінської області, створені з працівників міліції, брали участь у будівництві оборонних споруд і захищали місто Сталіно у складі 383-ї стрілецької дивізії, сформованої з шахтарів. Особливо кровопролитні бої за місто по всій лінії оборони йшли з 15 до 22 жовтня 1941 року. Захисники міста Сталіно, виявляючи масовий героїзм, знищили понад
5 тисяч солдатів і офіцерів противника, майже ЗО танків, 2 артилерійських і 4 мінометних батареї, 16 станкових кулеметів. У листопаді-грудні 1941 року відважно бився, захищаючи рідний Донбас, разом із розвідкою 142-го кавалерійського полку кінний загін Горлівського винищувального батальйону Сталінської області [7, с. 57].
Бійці, які пройшли вишкіл у рядах народного ополчення, винищувальних і інших оборонних формуваннях, демонстрували в боях за рідну землю зразки стійкості, відваги та мужності. Звичайно, не слід переоцінювати рівень військової підготовки та озброєння подібних підрозділів, але одне безумовно: всі учасники зазначених формувань до підходу фашистів до території Донбасу вже пройшли початкову військову підготовку. Тому при відході частин Червоної Армії вони або вливалися до її складу, або ставали основою партизанських загонів.
Одночасно із створенням частин народного ополчення, винищувальних батальйонів і загонів самозахисту почалося військове навчання усього населення. Для військового навчання організовувалися групи з чоловічого населення, яке перебувало на обліку у військоматах. Особлива увага зверталася на підготовку фахівців військової справи. Заняття відбувалися за напруженим графіком, не менш 2-3 годин щодня, але у вільний від виробництва час. Жінки та невійськовозобов’язані чоловіки навчалися на курсах трактористів, шоферів, комбайнерів, зв’язковиків, щоб замінити тих, що пішли на фронт [ 1, ф. 326, on. 1, спр. 946, арк. 87-88]. Tисячі дівчат Донбасу отримали спеціальності медичних сестер, санітарних інструкторів, снайперів, зенітниць. Багато хто з них пішов у Червону Армію.
У містах створювалися воєнізовані аварійно-відновлювальні загони місцевої протиповітряної оборони з числа робітників-фахівців. До їх завдань входило відновлення підприємств комунального господарства, будівель, зв’язку, доріг, мостів, пошкоджених при військових діях.
Війна вимотала швидкої перебудови промисловості на військовий лад. Це нове завдання лягало на плечі робітників та інженерно-технічно-го персоналу. Замість тих, хто пішов на фронт, у вугільних вибоях, біля домен, мартенів і станків ставали підлітки, пенсіонери і домогосподарки. Разом з досвідченими робітниками вони виконували і перевикону-
А. М. Михненко. Донбас у 1941 -1942 pp.
179
вали підвищені планові завдання. 22 липня 1941 року Радінформбюро повідомило, що всі гірники прагнуть досягти високих виробничих показників. Так, бригадир наваловідбійників шахти № 22 тресту «Донба-сантрацит» Чуйко перевиконував змінне завдання в 2—3 рази. Вибійник дільниці «Никанор-схід» шахти «Ірміно» Синяговський склав план роботи на військовий час — план подвоєння і потроєння видобутку вугілля. Усі 14 вибійників його дільниці також видобували по дві норми. Подібні дії були характерними для багатьох шахтарських колективів. Сотні і тисячі шахтарів перетворили рекорди мирного часу на звичайне масове явище. Гірники прагнули видати на-гора якомога більше вугілля, необхідного для боротьби з ворогом. Вже у перші місяці війни його видобуток досягнув небувалих розмірів. Так, у червні 1941 р. було отримано вугілля на 2,6 % більше, ніж у попередній місяць і на 18,1 % більше, ніж за цей же час у 1940 р. У 1941 р. робітники Донбасу тільки по Українській PCP дали країні 61281,5 тис. т вугілля.
Швидко перебудовувалася на військовий лад важка індустрія. Металурги збільшували випуск сталі броньованого листа, снарядних заготівок. Шахтарі підвищували видобуток коксівного вугілля, необхідного металургійним заводам. Донецькі металурги, глибоко розуміючи всю відповідальність завдань, що постали перед ними, напружували всі сили для задоволення потреб фронту в металі. Металурги Костян-тинівського заводу ім. М. В. Фрунзе з початку війни давали виплавку сталі понад встановлений план. Знатний сталевар маріупольського заводу ім. Ілліча Макар Мазай майже всі плавки спецсталі проводив швидкісним методом.
