Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
120
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
в Харкові нелегальну друкарню, вдалося роздобути відповідне обладнання й шрифт [2, ф. 3807, оп. 2, спр. 32, арк. 15, 26].
Обнадійливі зрушення в діяльності організації було перекреслено смугою арештів у листопаді-грудні 1903 p., здійснених за вказівкою департаменту поліції в загальноукраїнському масштабі з метою ліквідації РУП. Докладну інформацію про Харківську організацію надав жандармам провокатор І. Доброскок, котрий мав близькі стосунки з багатьма рупівця-ми, брав участь у організаційних заходах, допомагав дістати типограф-ський шрифт (за деякими даними, отримав його в жандармському управлінні). До слідства було притягнуто 22 члени «вільної громади» й Люботинської групи, практично весь актив: Д. Антонович, А. Жук, Б. Камінський, Ю. Коллард, В. і О. Міхновські, П. і С. Андрієвські, П. Сте-шенкотаінші [3, ф. 336, on. 1, спр. 381, арк. 197-199]. Слідчим не вдалося зібрати достатньо доказів для передачі справи до суду, тому її зрештою було припинено. Але тривале (до весни-літа 1904 р.) перебування під арештом і наступна висилка активістів з Харкова фактично паралізували організацію, як і більшість інших. За словами тогочасного лідера РУП М. Порша, «на початку 1904 року партія лишилася без усякого проводу, а партійна праця майже завмерла» [ 15, с. 31].
Відродження Харківської організації знову припало на осінь. Після припинення слідчої справи і скасування покарань у вересні 1904 р. до міста повернулася частина висланих. До партії приєдналася Українська студентська громада. У листівці, випущеній з цього приводу 21 листопада 1904 p., вона пояснювала свій крок неможливістю існування в тогочасних умовах окремого академічного (студентського) руху і необхідністю участі в політичній боротьбі. «А позаяк, — говорилося у відозві, — на Україні єдино видержаною соціал-демократичною програмою є програма Революційної Української Партії,... то Українська Студентська Громада прийняла програму P У. П.» [2, ф. 3807, on. 1, спр. 1, арк. 77]. Враховуючи, що студентська громада налічувала близько 50 членів [2, ф. 4000, on. 1, спр. 1, арк. 200], можна було б очікувати потужного сплеску активності рупівського осередку. Ta цього не сталось. Схоже, що політична декларація не означала автоматичного входження всіх студентів-громадівців до РУП. Ю. Коллард взагалі вважав, що студентська громада, «для РУП тоді жодного члена не дала» [5, с. 154]. Йому заперечував Д. Антонович, вказуючи, що «всі учасники харк-івськихподій 1905 р. перейшлиз Громади до РУП» [10, с. 73]. У будь-якому разі напередодні революції 1905-1907 pp. Харківська організація РУП залишалася ослабленою, а її нечисленні зв’язки з трудящими були порушені.
Останнім помітним епізодом передреволюційного життя організації була участь її представників Д. Антоновича й Б. Камінського в так званому «невідбутому» з’їзді РУП у грудні 1904 p., де стався розкол. У Д. Антоновича на той час уже склались особливі, відмінні від партійної лінії погляди на національне питання, які в наступному році приведуть його до фракційної боротьби і навіть виходу з РУП. Але на з’їзді харківські деле-
С. О. Наумов. Харківська «вільна громада» РУП.
121
гати в інтересах збереження партії підтримали очолювану М. Поршем більшість [15, с. 40].
Харківська організація РУП поклала початок існуванню партії і впродовж перших п’яти років свого існування посідала в ній провідне становище. Постійно зазнаючи кадрових змін і переслідувань з боку поліції, переборюючи труднощі роботи в зрусифікованому місті, вона наполегливо несла в маси ідеї соціального й національного визволення, готуючи їх до прийдешньої політичної боротьби.
Література
1. Михайло Русів: некролог//Наш голос. — 1911. — Ч. 6-8.
2. ЦДАВО.
3. ЦДІА.
4. Головченко В. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України: Нариси з історії укр. соц.-демократії поч. XX ст. — Харків, 1996.
5. КоллардЮ. Спогади юнацьких днів, 1897-1906. Українська студентська громада в Харкові і Революційна Українська партія (РУП). — Торонто, 1972.
6. Коваленко О. На межі двох віків //3 минулого. — Варшава, 1939. - Т. 2.
7. ДАХО.
8. Андрієвський В. Три громади: Спогади. — Львів, 1938.
9. Боротьба (Женева). — 1915. — Ч. 5.
10. Завваги Д. В. Антоновича до спогадів О. Коваленка та Ю. Коллар-да// 3 минулого. — Т. 2.
11. Доклад Центрального комітету Революційної української партії Міжнародному соціалістичному конгресові в Амстердамі. — Львів, 1904.
12. Мицюк О. Уривки спогадів і роздумів // Самостійна думка (Чернівці). — 1935. — Кн. 4.
13. Животко А. 50 років (До історії Української партії соціалістів-ре-волюціонерів). — Прага, 1936.
14. Біднов В. Дмитро Антонович // Літ.-наук. вісн. — 1927. — Т. 94. — Кн. 11.
15. Порш М. На спільному шляху // Симон Петлюра в молодості: 36. спогадів. — Львів, 1936.
Резюме
В статье, посвященной 100-летию Революционной украинской партии, анализируется развитие Харьковской организации РУП от ее возникновения до революции 1905 г. Рассматриваются прежде всего такие вопросы, как состояние организации, ее роль в партии, руководящий состав, связи с населением, литературно-издательская работа. Особое
