Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
Становлення соціальної групи — це тривалий і складний процес її соціального визрівання, пов'язаний з усвідомленням свою стану, спільності інтересів, цінностей, формуванням групової свідомості і норм поведінки. Група стає соціальне зрілою, коли вона усвідомлює свої інтереси, цінності, формулює норми, цілі і завдання діяльності. Р. Дарендорф у цьому зв'язку вирізняє приховані і відкриті групові інтереси. К. Маркс говорить про трансформацію "класу у собі" в "клас для себе". Саме усвідомлення інтересів перетворює групу людей у самостійний суб'єкт соціальної дії.
Під час соціологічного виміру цього процесу важливою ознакою реальної групи є також самоідентифікація з певною спільнотою і сприйняття фупи як якісно визначеної цілісності іншими.
24
Особливо важливі ознаки полягають у спільному відстоюванні інтересів, створенні самостійних організаційних структур.
У суспільстві завжди існує велика кількість соціальних груп, які об'єктивно різняться за своїм становищем у системі соціальних зв'язків, тобто завжди існує соціальна нерівність. Тому утопічними є ідеї та плани побудови суспільства повної соціальної рівності. Проте рівні і форми соціальної нерівності можуть бути різними.
Центральним поняттям при аналізі соціального для соціолога є поняття соціальної стратифікації. Термін "стратифікація" походить від латинською слова "яігаїа" — верства, стратифікація, нашарування, напластування груп, що мають різний доступ до соціальних благ залежно від свого місця у соціальній ієрархії.
Кожне суспільство має свою систему соціальної стратифікації. Існують два її різновиди: закрита, жорстка, і відкрита стратифікації. Закрита стратифікація передбачає досить жорсткі межі страт, заборони переходу з однієї страти в іншу. Прикладом такої стратифікації є кастовий лад в Індії, касти в країнах Африки. Кастовий лад не типовий для сучасного суспільства. Відкрита класова стратифікація не знає формальних обмежень переходу з однієї страти в іншу, заборони змішаних шлюбів, заборони на заняття тією чи іншою професією і т. ін.
З розвитком сучасного суспільства зростає соціальна мобільність, тобто активізується перехід із одних страт в інші.
Методологічні підходи до аналізу соціальної стратифікації
Які ж причини соціальної нерівності? Що є основою для виділення соціальних страт суспільства?
У соціологи існують різні методологічні підходи до вирішення питань про суть, витоки і перспективи розвитку соціальної стратифікації. (Див. табл. № 1).
Функціональний підхід (представники Т. Парсонс, К. Девіс, У. Мур) розглядає стратифікацію як необхідне, неминуче та універсальне явище, пов'язане з природною різноманітністю функцій, соціальних ролей. Суспільству необхідні лікарі, юристи, інженери, управлінці та дрібні службовці, водії міського транспорту й двірники тощо. Ієрархія функцій визначає ієрархію соціальних груп. Винагорода здійснюється у відповідності з роллю, тому є справедли-
25
вою. Стратифікація забезпечує оптимальне функціонування суспільства.
Таблиця 1. Методологічні підходи до аналізу соціальної стратификації.
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД КОНФЛІКТНИЙ ПІДХІД ЕВОЛЮЦІЙНИЙ ПІДХІД
1. Стратифікація природна, необхідна, неминуча, бо пов'язана з багатоманітністю потреб, функцій і соціальних ролей. 1. Стратифікація не необхідна, але й не неминуча. Вона виникає з Конфлікту груп. 1, Стратифікація не завжди є необхідною і корисною. Вона з'являється не лише в силу природних потреб, але й на основі конфлікту, що виникає у результаті розподілу додаткового продукту.
2. Винагорода здійснюється у відповідності з роллю і тому справедлива. 2. Стратифікація несправедлива. ЇЇ визначають Інтереси можновладців. 2. Винагорода може бути справедливою і несправедливою.
3. Стратифікація забезпечує оптимальне функціонування суспільства. 3. Стратифікація утруднює нормальне функціонування суспільства. 3. Стратифікація може сприяти, а може утруднювати розвиток.
Проте функціональний підхід не може пояснити дисфункції, коли окремі ролі винагороджуються аж ніяк не пропорційно їхній питомій вазі, значущості для суспільства. Наприклад, винагорода осіб, що обслуговують еліту. Критики функціоналізму підкреслюють, що висновок про корисність ієрархічної побудови суперечить історичним фактам про сутички, конфлікти між стратами, які призводили до складних ситуацій, вибухів і часом відкидали суспільство назад.
Другим напрямком аналізу соціальної стратифікації можна назвати конфліктний підхід, бо він аналізує її з позицій теорії конфлікту. Згідно з цією концепцією соціальна стратифікація не є необхідною і неминучою, вона виникає з боротьби груп, їхнього конфлікту. Її визначають інтереси тих, хто при владі, тому стратифікація несправедлива й утруднює нормальне функціонування суспільства.
Висхідні позиції конфліктного підходу були сформульовані К. Марксом, який пов'язує соціальну нерівність з різним станови
26
щем груп людей в системі матеріального виробництва, із відношенням до власності. Панує той, хто володіє засобами виробництва. Вся історія суспільства — не історія боротьби класів. За К. Марксом, з розвитком суспільства зростає соціальна напруга, багатства накопичуються в руках небагатьох, розвивається конфлікт, який завершується вибухом, ліквідацією експлуатації.
