Соціологія - Кратко А.А.
Скачать (прямая ссылка):
До середнього класу, який посідав проміжне місце між вищим і нижчим, належало багато різних верств. Привілейовану його верству складали представники середньої ланки бюрократії, зокрема, керівники середніх за розмірами й значенням підприємств, організацій, структурних ланок апарату. Цей управлінський персонал мав певний доступ до порядкування знаряддями і засобами виробництва, суспільного багатства, разом з тим він був повністю підпорядкований вищестоящим ланкам. До середніх верств належали:
офіцерський склад армії, ідеологічні працівники різних рангів і видів, особи "вільних професій", верхівка культурно-просвітницької, педагогічної інтелігенції, особлива привілейована верства персоналу, яка обслуговувала номенклатуру.
Рівень добробуту середніх верств був вищим, аніж представників нижчого класу, і залежав у кінцевому підсумку від вищої номенклатури. Ціннісні орієнтації представників середніх верств різні. Частина з них вірою і правдою служила ідеям, які розвивалися і захищалися представниками вищого класу, інші не сприймали їх і тому зазнавали критики і переслідувань. Це не виключало декларованої ціннісно-орієнтаційної єдності, характерної для тоталітарного суспільства на той час.
35
Соціальна структура відзначалася рухливістю, соціальною мобільністю. Дослідження, проведені ІСД АН СРСР у 1983 — 1985 рр., показали, то третина населення була залучена до міжкласових та половина до внутрішньокласових переміщень.
Каналами переміщення у вищий клас були перехід на роботу в партійний, державний апарат, у керівні органи партійних, комсомольських, профспілкових організацій, закінчення спеціальних партійних вищих навчальних закладів (Вищої партійної школи, Вищої комсомольської, профспілкової шкіл. Академії суспільних наук), елітарних вузів (наприклад, Інституту міжнародних відносин). Мобільність зменшувалася у міру підйому соціальними сходинками. Вища партійна еліта вирізнялася скоріше своєю застиглістю у жорстких межах.
В умовах корінних якісних змін суспільства з'явилися нові джерела переміщення, формування соціальних верств. Економічна криза призвела до того, що найрізноманітніші за своїм матеріальним станом та соціальною незахищеністю верстви перемістилися до нижчого класу. Зубожіння охопило більшу частину населення. За даними Міністерства соціального захисту, на початку 1992 р. 9/10 населення Росії опинилося за межею прожиткового мінімуму. В Україні в цей же період за межею бідності опинилося 80% населення [10|. Зростання цін у 1993 р.. невиплата зарплати, безробіття поставили практично всіх представників і нижчого, і середнього класів на межу виживання. Особливо різко погіршилося становище працівників висококваліфікованої розумової та фізичної праці. Різко знизилися статус та життєвий рівень офіцерського корпусу армії. З порівняно забезпеченої й престижної соціальної групи вона перетворилася на групу гостро нужденну, не забезпечену житлом та роботою.
Розгул ринкової стихії призвів до збільшення кількості люмпенів (волоцюг, жебраків, кримінальних елементів).
У зв'язку з розвитком різних форм власності з'являється багато нових середніх верств. Це вуличні торгівці, продавці комерційних магазинів, кіосків, кооператори, орендарі, фермери, маклери, брокери. Оскільки більшість з них ще не зміцнили як слід свого становища, їх виникнення не сприяло розвитку стабільності суспільства [6, 7, 15]. Інтелігенція, яка в розвинутих країнах Заходу складає значну частину середнього класу, також не взмозі сприяти сталості суспільства і реально виявилася відкинутою до нижчого кла-
36
су. У зв'язку із зубожінням переважної частини населення й швидким збагаченням певних верств нижчий та вищий класи зростають швидше за середній, поглиблюючи поляризацію суспільства, його нестабільність.
Виникла крупна буржуазія: підприємці, комерсанти, банкіри, що поповнили вищий клас.
Джерелом нової буржуазії була перш за все номенклатура, яка почала переходити з управлінського апарату в бізнес, спираючись на матеріальну базу партії, держави, сформовані господарські зв'язки та колишні привілеї. Джерелом буржуазії також суб'єкти тіньової економіки та нинішні дрібні бізнесмени, посередники, що швидко збагачуються у сучасних умовах, інтелігенція, особливо технічна, працівники НДІ, що перейшли у сферу комерції. Інтереси більшості буржуазії зосереджені на торгівлі та посередницьких операціях.
Які ж ціннісні орієнтації буржуазії? Чи можна твердити про її внутрішню єдність? Очевидно, про внутрішню єдність ще говорити рано, зокрема, внаслідок поповнення з різних джерел та відмінність інтересів.
Соціологічне дослідження нового класу, проведене в 1992 році ВЦДГД, показало, що буржуазія має, як мінімум, три групи, які відрізняються одна від одної за способом життя, за стилем [8]. Перша охоплює в основному вихідців з номенклатури й технічної, наукової інтелігенції. Дослідники назвали їх "пуритани", оскільки представники цієї групи падають великого значення служінню суспільству, з повагою ставляться до своєї справи, дуже невибагливі в побуті, не вважають за можливе витрачати багато грошей на себе. Друга група — "західники" — налічує, головним чином, вихідців з вищих верств номенклатури. Вони дивляться на світ з оптимізмом, ототожнюють свої інтереси з інтересами Росії, беруть участь у міжнародному діловому житті, в побуті наслідують західних бізнесменів. Третя група — "купчики" — складається з вихідців із дрібних бізнесменів, що швидко розбагатіли, тіньовиків, які поводяться як "нувориші", та відрізняються егоцентричною орієнтацією.
