История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
427 Див.: Тимченко 6. Курс історії українського язика, с. 142,
322 шляхом, а також засвоєння його у звуконаслідних та запозичених словах склад українського консонантизму, хоч і нерівномірно в різних діалектних угрупованнях, поповнився двома новими фонемами Idzl і IdzfL їх статус визначається в ньому можливістю вступати в опозицію з іншими приголосними фонемами у тих самих фоно-. логічних умовах: [дз'ін'] — [т'ін'], [дзен'] — [ден']. Однак можливість ця в кількісному плані дуже обмежена.
§ 90. Загальні висновки. 1. Процес формування фонетичної системи української мови довготривалий і складний, у ній зберігаються елементи різних епох її історії. Вивчення історичної фонетики власне української мови закономірно, видається, розпочинати з того часу, коли розпочинається процес її формування на давньоруській діалектній основі. Однак при такому часовому обмеженні важко або й зовсім неможливо буде зрозуміти багато фактів і явищ, що належать до її компетенції, не можливо буде розкрити умови і причини багатьох звукових змін, їх взаємозв'язок та взаємодію, бо кожна мова певного синхронного зрізу становить наслідок її багатогранного попереднього розвитку, отже, її факти і явища в їх всебічних взаємозв'язках і в їх динаміці науково можиа з'ясувати тільки заглиблюючись у минуле життя мови, причому в минуле найдавніше, таємниці буття якого дозволяють пізнати, хоч ще далеко не в повному вияві, сучасні методи наукового дослідження.
З цих міркувань вивчення історичної фонетики української мови розпочинається нами не з давньоруського періоду, коли вже інтенсивно складалися специфічні звукові риси української мови, а з короткого огляду тих найважливіших фонетичних процесів, що відбувалися ще в спільнослов'янській мові, зокрема в період її формування на основі давньоіндоєвропейських діалектів.
2. Звукова^ система мови характррияурть г я иргтиктил гтійкігтш, причому ця стійкість виразніше виявляється в '^ладі ^од^н-янтиз-му, ніж у складі вокалізму. Деякі приголосні звуки сучасних слов'янських МОВ збереглися ря Протязі ЯГ1РЇ 1> і^тпріVj п\ц и^йдяик}-шого, давньоіндоєвропейського, періоду і до наших днів. Так, українська мова у своєму звуковому складі зберігає без змін ще від давньоіндоєвропейської доби губні тверді приголосні [Ь]. [р]7перед-ньоязикові з^нттатгт, UL М, носові [nl, [ті, плавні [г], [1], се-редньоязиковийД]. задньоязиковий Fkl Всі вони виступають у ній
ЯК реаЛІЗаТОрИ ВІДПОВІДНИХ пригОЛО^н* фпнРМ Протр р<ап приго.
лосних ттяттьоінло^пропейської доби зазнали на слов'янському мовному грунті різних трансформацій, окремі їх диференційні риси втрачалися^щщі_виникали, деякі звуки зовсім зникали або перетво-рювались у приголосні нової, відмінної від попередньої, артикуляції. Ще в ранній період формування слов'янської мовної єдності в давньоіндбєвршшйсБТШХ"^Дал^ктах. що становили основу цього процесу, втратилися, наприклад, придихові npopHRHF[hh] [ph]. dh], [tti [ghJT [kh], перетворившись у звичайні проривні [Ы, [р], d], [tjjjj, |k|, хоч у певнихпозиціях [kh| розвинувся в fxh не збереглися и_ лабіалізовані задньоязикові fggl. fkal. TgBhI, [kgh|, а
И* 323 приблизно у mfr ^е_період змінилися на звичайні, нелабіалізовані
и І [kf. ——-—
Певногще в протослов'янських діалектах давньоіндоєвропейські напівпалаталізовані fff'l-i Pc'] чєрєз стадію Tz7I, [s'l розвинулися в зубні велярні приголосні [z] і [s], хоч не виключено, що [k'] перетво-рювався на ГШічерез проміжну стадію Ttsl. Приблизно на той же період припадає !виникнення нового приголосного Txl із^авньо-індоєвропейського ЫТтобто виникнення звука, якого давньоіндо-європейська мова не знала. Процес^зміни [s] в [х]_не став загальним, а обмежувався точновизначеному умовами. На ранньому етапі формування слов'янської мовної едноші відбувалася також зміна [ш] в [nf У позиції абоошотаого кінця складу.
У системі голосних~усі "давньоіндоєвропейські звуки в різний час зазнали тих чи інших перетворень. На період становлення ран-нього слов'янського вокалізму припадає, власне, лише ^розвиток складотворчйТХПГШг^»], [^ІТ^Вукосполучення [ШГТЩТіТПЛйІ]. [im], [umj, ВШГРпТ, Що складалися з короткого голосного [і] або [и] та нескладотворчого приголосного, TrL IlL fmI абоТпТ. Втрата плавними LrOlT [ф]ГІп11ПОіадотворчоі ознаки одночасно супроводжувалась занепадом протиставлення їх за диференціальною ознакою часокількості і розпадом на два звуки, що стали репрезента-торами різних фонем: /г/, /і/, /т/, /п/ — у системі консонантизму та Ill9 /й/ — в системі вокалізму.
3. "Значні фонетичні зміни відбулися на грунті спільнослов'янської мови. Більшість з них охопила всі її діалекти, хоч окремі звукові перетворення набували локального характеру або локальних відмінностей.
Одним з найважливіших фонетичних явищ спільнослов'янської мови було виникнення в HiiL-HnRHY пр"Гп?госних, а саме — пала-тальних шиплячих [z']* діалектно також [dl7], [s'] і [c'.J, джерелом яких стали звукосполучення*Ті^і], [kj], IxjJ. [zjJ. (s)|. Iflffi Itj |, а в позиції перед голосними переднього ряду — також задньоязикові
