История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
315 1616, 60), овецъ (61), творца, конца (62), овцоу (65), пращ (К. 3., к. XVII — п. XVIII, 148), хытрецъ (150), шевцамъ (278), с&Ьтлицы (309). Твердий [с] властивий лемківським говорам 421. Його депала-талізовану вимову лемківські грамоти засвідчують ще з XVI ст., як-от: осадцоу (АО, 1549, 41), грицом (1550, 43), свидницъкыи, грица (серед. XVI, 43), грицови (44), осадца, обЬцую (АО, 1574, 50), фе-рєнцом (51), раица (АО, 1577, 56), рбЪтницу обЬцал (АО, 1578, 59), ванца Хамилца (АО, 1582, 72), з вакцом (АО, 1584, 77), од конца до конца (АО, 1596, 87), грицка, осадцоу, ванцо, гриц (Пи., гр. 1511, 30), швец (31).
Депалаталізувався приголосний [с] також в окремих південно-західних говорах, а саме в гуцульських, буковинських та, за не-
и и
значними винятками, в подільських: [хлоіпец], [паїлец], отец, молодец, овец, хлопца, [в'іуцаї], керница, лавица, копицу, керницу, лавицу, турецкий. Молдавсько-буковинські грамоти XV ст. діалектне ствердіння [с] в південно-західних говорах засвідчують досить значною кількістю прикладів: нЬмецъ, старець, нЬмца (Рус., гр. 1423, 80), Раковцомъ (гр, 1429, 83), отецъ, троица (гр. 1443, 96), сладницою (гр. 1488, 124), шблунивецу (125), воронеца (гр. 1490, 131).
§ 86. Ствердіння [r']. У давньоруській мові приголосний [г] відомий як твердий і як м'який: съборъ (Ізб. 1073, 23), миръ {Ізб. 1076, 113), еЬра, права (114 зв.), вЪры (115), проводишь, кротость (7), роукы (81), сьрдьцьмь (199) і горько (Ізб. 1073, 54), творять (55), творьцю (Ізб. 1076,264 зв.),вь JIaepto (С. пат. XII, 59), хлЪбарь (ЖС XIII, 23). Зокрема, палаталізувався [г] перед твердими губними, задньоязиковими та фарингальним [h]: вьрба, сьрпъ, пьр-выи, вьрхъ, дьргати [вьр'ба], [сьр'пъ], [пьр'выи], [вьр'хъ], [дьр'-гати].
В українській мові приголосний [г'] зазнавав процесу депалаталізації, хоч цей процес в різних фонетичних умовах і' в різних діалектах реалізувався неоднаково.
Найраніше, очевидно, зазнав депалаталізації [r'] у позиції перед голосними заднього ряду [а] та [и]. Процес його ствердіння в таких фонетичних умовах належить, як можна зробити висновок з даних писемних пам'яток, ще до давньоруської доби. Твердий [г] на місці м'якого перед [а], [и] давньоруські пам'ятки зрідка засвідчують, починаючи ще з XI ст.: раствораътьсм (Ізб. 1073, 211 зв.), Чалтира (253 зв.), оухыщраше (115 зв.), сьтворж (86), творЖ (158), борутьсл (Ізб. 1076, 244 зв.), сьтворж (192), морж (265 зв.), приоб-ращеть (Є. Арх. 1092, 80), кесароу (Сл. Гр. Б., XI, 7 зв.), по морж (222 зв.), творЖ (35). Проте цей процес охопив не всі діалекти, що лягли в основу української мови, а лише частину їх, саме ті, що на їх базі сформувалась північна діалектна група української мови. Процес депалаталізації [г'] перед [а], [и] в них був спільним з діа-
Див.: Верхратський /. Про говір галицьких лемків, с. 47.
316 лектами протобілоруськими. Староукраїнські пам'ятки, що відбивають північні діалектні риси, наслідки депалаталізації [г'] перед [а], [и] фіксують відносно часто: номера (Рус., луцька гр. 1452, 38), двораномъ (гр. 1487, 43), чотыромъ (On. Київ, з., 1552, АЮЗР, VII, І, 110), мора (Луц., XVI, 33), звіра (38), мору (64), поєЬтра (70), бондара (АЖ, 1582, 42), пасара (АЖ, 1583, 53), календа-ру (57), прадива (65), сєнтєбра (63), звєру (1584, 136), розтирати (139):
Втратив м'якість звук [г'] перед [а], [и] також у переважній більшості говорів південно-західної діалектної групи — у волинських, частині наддністрянських, подільських, надсянських, у багатьох лемківських, буковинських, крім східнонадпрутських, тощо: рабий, говору, бура, зора, буру, зору. Депалаталізація [г'] у такій позиції в ряді південно-західних говорів української мови, зокрема в більшості бойківських і наддністрянських, супроводилась розщепленням його на два компоненти — [г] і [j]; останній з них перебрав на себе давню палатальність [rj: Щасний], [р]абий], [roBopjy], [пр]'ажа], [6ypja], [бур]ак], [3apja], [6ypjy], [зор]у]. На цій підставі можна припускати, що депалаталізація [>'] перед [а], [и] в південно-західних говорах відбувалася не одночасно з таким же процесом у північних, а дещо пізніше. Про це промовляє й те, що під впливом південно-західних тенденція до вимови [rj] (<- [r']) поширюється й на деякі північні говори.
Непослідовно ствердів [г'] перед колишнім [ь], що занепав у слабкій позиції. У середині слова процес його депалаталізації поширився на всі українські говори: горько ->• [г'ірко]. Пор. у староукраїнських пам'ятках вЪрную, борътними (Р., гр. 1433, 118), горкост (КА, 1560, 438), горшому (529), горко (Є. Her. 1571, 84), борба (Бер. Лекс., 1627, 11), журба (80), звЬрско (Син. сл., XVII, 117). Але в кінці слова [r'] ствердів лише в північних та більшості південно-західних говорів, що відбивають і писемні пам'ятки староукраїнської мови: писаръ (ВС, 1347; АЗР, 1, 4), господаръ (Рус., гр. 1429, 83), пушкаръ (On. Київ, з., 1552, АЮЗР, VII, І, 110), Чоботаръ, писара (113), Рымаръ (115), теперь (АЖ, 1583, 54), звЪздаръ, звЪръ (Син., XVII, 117), корчмаръ (122), лгаръ (124), лЪкаръ (125).
