История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
7. Звукові зміни, що відбулися на східнослов'янському грунті пізнішого, писемного, періоду, або давньоруського (кінець X — XIII ст.), відіграли дуже важливу роль у формуванні фонетичної системи власне української мови. Деякі з них, зокрема занепад зредукованих [ь], [ъ], поширились як спільні на всі діалекти давньоруської мови, інші ж, серед них більшість змін, пов'язаних із занепадом зредукованих, у різних групах давньоруських говорів розвивалися неоднаково, виявляли ті чи інші місцеві особливості. Із важливих звукових процесів, що вплинули на перебудову фонологічної системи давньоруської мови, занепад зредукованих був, власне, останнім, який охопив усі східнослов'янські говори. У межах єдиної давньоруської мови з другої половини XII ст. і інтенсивно в XIII ст. розвиваються, насамперед у зв'язку із занепадом зредукованих, діалектні відмінності, що відмежували північно-східну діалектну зону від південно-західної 428. До таких фонетичних процесів, що в південно-західній групі давньоруських говорів
428 Пор, Горшкова /С. В. Историческая диалектология русского языка. M., 1972, с. 72.
326 реалізувались інакше, ніж в північно-східній, належать: розвиток [5], [ё] в нових закритих складах, виникнення звукосполучень [ри], [ли] із [ръ], [лъ], [рь], [ль] у відкритому ненаголошеному складі, зміна зредукованих [і], [у] у позиції перед [j] та [і] в [у], виникнення подовжених палаталізованих приголосних внаслідок асиміляції наступного [j], зміна [і] на [у] у певних позиціях, поява приставного [і] перед сонорними [1], [г], [ш] та деякі інші.
У XIII ст. відбувся й ряд діалектно обмежених південно-захід-ним ареалом фонетичних процесів, які не пов'язані із занепадом зредукованих, а саме такі важливі, як зміна [ё] в [і], збіг в одному голосному давніх [і] та [у], депалаталізація приголосних перед [е]. На давньоруський період припадає також зміна [е] на [о]; тоді ж склалися відмінності в фонетичних умовах, за яких така зміна стала реалізуватися в південно-західному і північно-східному діалектному угрупованні, зокрема обмеження її в південно-західних говорах позицією після шиплячих та [j] й нейтральністю до наголосу.
8. Згадані фонетичні процеси давньоруської мови великою мірою позначилися на її фонологічній системі. Із занепадом зредукованих пов'язане зменшення кількості фонемних одиниць у складі давньоруського вокалізму з десяти до восьми. Цей процес зумовив утрату диференційної ознаки — ультракороткість голосних, отже, й відповідних опозицій, пов'язаних з нею.
Внаслідок занепаду зредукованих утратив силу закон відкритого складу, а разом з тим і розміщення фонем у складі позбулось тих обмежень, що накладались на нього цим законом: приголосні стали розміщуватись не тільки перед голосною фонемою і необов'язково за ознакою зростаючої звучності, а й після голосної. Виникли нові групи приголосних, що їх не знала давньоруська мова до занепаду зредукованих.
Значно збільшилось функціональне навантаження окремих фонем, насамперед /е/, /о/ у зв'язку з вокалізацією [ъ], [ь] у сильній позиції; разом з тим фонеми /е/, /о/ стали реалізуватись не тільки в голосних звуках [е], /о/, а й у довгих [ё], [б]. Різні процеси асиміляції й дисиміляції, що відбувалися в групах приголосних після занепаду зредукованих, розширили також звукову базу реалізації приголосних фонем, зумовили виникнення їх нових позиційних варіантів. Розвинулись нові морфонологічні чергування, зокрема чергування IoIJd з /0/, деяких приголосних фонем з /я/, як-от /t/ — /0/, /d/ — І0І тощо (радість — радісний, сердечний — серце). На цей період припадає процес палаталізації напівпом'якшених передньоязикових приголосних перед колишнім [ь], перед [і] з [є] та [а] з [а], а також депалаталізація їх перед /е/ та етимологічним /і/.
9. Таким чином, до початку XIV ст. в фонологічній системі пів-денно-західної діалектної зони давньоруської мови складаються основні риси, властиві українській мові 429. До них відносяться:
429 Див.: Филин Ф. П. Происхождение русского, украинского и белорусского языков, с. 638.
327 втрата давніх фонем IyI та IiI й розвиток нової фонеми /и/; поява внаслідок дальшої реалізації тенденції до спрощення й симетричності фонологічної системи нової фонеми /і/ з /є/, а отже, й зменшення в складі вокалізму кількості фонемних одиниць з восьми до семи; сполучуваність /е/, як і /и/ з /і/, з попередньою твердою пригрлосною фонемою; виникнення подовженого позиційного варіанта фонем /о/, /е/; чергування фонем /е/ — /о/ після шиплячих та /j/ незалежно від наголосу; депалаталізовані губні фонеми в кінці складу (сипте, голуб, сім) відповідно до палаталізованих у північно-східній діалектній зоні і деякі інші.
Тоді ж виникли й такі фонологічні особливості, які стали спільними для української й білоруської мов, напр.: фонема IwІ з /і/ у звуковому вияві /ц/; поява чергування фонем /w/ — /і/; фонема /у/ відповідно до давньоруських /ъ/, /ь/ у слабкій позиції після /г/, /1/, яка далі змінилась в українській мові в /и/; реалізація двох однакових палаталізованих приголосних фонем в одному довгому звукові; збереження африкати [dz] та ін..
