Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
240^ Коли основа іменника у родовому відмінку закінчується збігом приголосних, то між такими приголосними з'являється вставний звук о—в твердій групі (переважно на місці старого зредукованого ъ, а після шиплячих — на місці зредукованого ь) або вставний е—в м'якій групі, напр.: книжка — книжок, іскра — іскор, мітла — мітел, зірка — зірок, вишня — вишень, війна — воєн (і війн), читальня—читалень, палітурня — палітурень.
§ 81. Відмінкові закінчення іменників другої відміни
Однина
1. В родовому відмінку іменники другої відміни мають закінчення -а, -у (у м'якій групі — орфогр. -я, -/о). При визначенні закінчення беруться до уваги семантико-морфологічні ознаки іменника, іноді — акцентологічні (наголос), а саме:
1) Іменники чоловічого роду мають закінчення -а (орфогр. в м'якій групі закінчення -я), коли вони означають точно оформлені предмети чи поняття, тобто такі, що мають певну форму, розмір. Такими є:
а) назви істот, імена і прізвища людей: тракториста, комбайнера, товариша, професора, слюсаря, промовця; коня, вола, солов'я, чижа; Івана, Петра, Тараса Григоровича Шевченка, Марка Вовчка; уособлені предмети: Bimpa, Мороза;
б) назви предметів: комбайна, молотка, кулемета, автомобіля, мікроскопа, пропелера, тома, документа;
в) назви мір простору, довжини, ваги, часу і ін.: гектара, ар-шина, метра, грама, тижня, місяця (але року, віку), а також назви днів: понеділка, четверга; місяців: січня, березня, листопада (листопаду — з іншим значенням); числові назви: десятка; грошові назви: карбованця;
г) наукові і технічні терміни іншомовного походження, наукові, технічні та інші одиничні, індивідуалізовані поняття: параграфа, ромба, реферата, квадрата, тангенса,радіуса, діаметра. атома, префікса, катода і т. д.; з українських термінів—суфіксальні: займенника, числівника, відмінка, чисельника, знаменника (але складу, способу, роду, виду, стану і в загальному, і в термінологічному значенні);
д) назви міст та інших населених пунктів: Києва, Ленінграда, Тернополя, Лондона, Ярославля, Рима, Марселя, Ромодана (але Красного Лиману). Закінчення -а, -я мають також власні географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та з суфіксами -ов, -ее, -ее, -Ге, -Сбя>: Дніпра, Остра, Дінця, Тетерева, Чапаева, Ніколаєвська;
е) назви танців та ігор: вальса, краков'яка, футбола:
16 5-1476
241 є) назви приміщень, будівель, споруд: сарая, коридора, погреба (але льоху), паркана.
2) Закінчення -у (в м'якій групі орфогр. -ю) мають іменники чоловічого роду, коли вони означають:
а) назви збірних понять: пленуму, активу (але виилняка, березняка, чагарника з наголосом на кінцевому складі);
б) назви різних переживань, почуттів: настрою, гніву, суму, запалу, відчаю, жалю, болю, стиду, переляку;
в) назви процесів, станів, властивостей, ознак: поступу, по-ділу, шелесту, *оЗу, бігу, наступу, польоту, крику, сміхуt відгуку, обліку, заліку, переліку, розвитку, ремонту, іспиту, відпочинку, кашлю, стогону, успіху, сорту, типу, виду, роду, характеру, толку, випадку, побуту, розуму, авралу, експерименту, ритму, імпорту, рейсу, маршруту;
г) назви соціального устрою: комунізму, соціалізму, а також стилів і напрямів у літературі, мистецтві тощо: реалізму, романтизму;
д) назви установ, закладів, організацій: університету, інституту, клубу, комісаріату, арсеналу, радгоспу;
е) назви речовин, маси, матеріалу: азоту, кисню, квасу, сиропу, жсду, сару, соку, цукру, чаю, гасу, лою, попелу, піску, граніту, лісу, снігу, льоду, шовку, коверкоту, але вівса, хліба;
є) назви явищ природи: вітру, грому, буревію, дощу, вогнюг морозу;
ж) переважну більшість слів із значенням місця, простору і под.: лісу, лугу, саду, випасу, вигону, майдану (але хутора, берега, горба і ін.).
Примітки. 1. Деякі іменники чоловічого роду в родовому однини мають паралельні закінчення -а, -у (орфогр. в м'якій групі закінчення -я, -ю^. У таких випадках закінчення вказують на різні значення даного іменника. Напр.: Я doc/ «е одержав листа (значення чітко окресленого предмета). На дереві не було листу (значення збірне). Mw сиділи біля великого каменя (окремий предмет). Для нової будови привезли багато каменю (матеріал).
2. Деякі іменники мають паралельні закінчення -а і -у без відтінків у значенні, але з різним місцем наголосу, напр.: з моста — з мосту, з бортй — з борту, з двора — з двору і т. ін.
3. Зменшені форми іменників від цих коренів у родовому відмінку мають закінчення -а: ліскак лужка, ярка, але зменшені форми назв предметів і явищ природи та назв мас і речовин мають закінчення -у: сніжку, льодку> чайку, медку, цукорку, кваску, часничку;
3) власні географічні назви, крім назв міст та інших населених пунктів (див. 1, пункт «д»), тобто назви річок, озер, гір, островів, півостровів, країн, областей тощо, напр.: Паміру, Китаю, Кавказу, Уралу, Бугу, Алтаю, Сахаліну, Цейлону, Ірану, Донбасу, Криму, Сибіру, Дунаю, Дону.
з) Закінчення -а (у м'якій групі орфогр. -я) мають всі без винятку іменники середнього роду: озера, міста, зерна, джерела,
