Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
242^ плеча, прізвища, сонця, серця, ліоря, життя, знання, обличчя, подвіря, поголів'я, листя, щастя-
2. Давальний відмінок в іменниках другої відміни виражається закінченнями: -ов/, -ее/, -у.
Закінчення -ов/ (у твердій групі), -ее/ (у м'якій і мішаній групах) становлять найбільш уживані форми давального відмінка іменників чоловічого роду: трактористові, комбайнеровіf робітникові, секретареві, товаришеві, комбайнові, плугові; також в іменниках м'якої групи з основою на у; Корнієві, Гордієві (фонет. Kopn'ijee'i, fopd'ljee'i).
Паралельно з формою на -ов/ f-ев/) іменники чоловічого роду можуть мати і рідше вживану форму на -у (орфогр. у м'якій групі -/о) з тим самим значенням: трактористу, комбайнеру, робітнику, секретарю, товаришу; комбайну, плугу; учителю, Гордію, Корнію (фонет. учйтел'у, Горд'і]у, Koprfijy).
Закінчення -у (орфогр. у м'якій групі закінчення -/о) становить типову форму давального відмінка іменників середнього роду: вікну, середовищу, морю, обличчю, подвір'ю.
Деякі іменники середнього роду, переважно твердої групи з суфіксом -к-, що означають назви осіб і тварин (малеч), поряд із звичайною формою давального відмінка на -у, мають паралельну форму з закінченням -ові: дитяткові і дитятку, немовляткові і немовлятку, лошаткові і лошатку. Іноді (переважно у фольклорі) і інші іменники середнього роду мають закінчення -ові, -еві: серце — серцю і серцеві, лихо — лиху і лихові.
3. Орудний відмінок однини іменників другої відміни має закінчення -ом, -ем. Закінчення -ом мають іменники чоловічого і середнього роду твердої групи: заводом, озером, сяйвом; закінчення -ем мають іменники чоловічого і середнього роду м'якої і мішаної груп: товаришем, учителем, полем, сонцем, урочищем, косарем, каменярем; також іменники з основою на J: краєм, гаєм (фонет. крщем, гщем); закінчення -ам (орфогр. -ям) мають усі іменники середнього роду на -а: знанням, приладдям, роздоріжжям, піддашшям, обличчям, повітрям, пір'ям (фонет. знан'ам, прилад'ам, роздор'їж'ам, під'а-ш'ам, облйч'ам, пов'ітр'ам, n'ipjaM).
Чоловічі прізвища на -ов, -ев, -ів, -ин, -ін (орфогр. -ее, -ів, -ін) в орудному відмінку мають прикметникове закінчення -им: Базаровам, Семеновим, Куйбишевим, Ковалевим (від Ковалів), Саліевим, Гуреєвим (від ГуреївМеталіним, Ананьїним.
_ Назви міст з суфіксом -ів (-їв), -ов та -ськ, -овськ (-ївськ) в орудному мають закінчення -ом: Києвом, Львовом, Саратовом, Миколаєвом, Курськом, Дніпропетровськом, Сло-в янськом. (Про це див. ще § 111, «Перехід прикметників в іменники», стор. 292—294).
16* 243 4. Місцевий відмінок однини другої відміни виражається закінченнями -ові, -вві, -у, -ю, -і.
а) Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у м'якій і мішаній групах), у м'якій групі також орфогр. -еві мають іменники чоловічого роду — переважно назви істот, особливо назви людей: при батькові, при дідові, при братові, при товаришеві, при солов'єві, а також на коневі (і на коні), на волові (і на волі).
Закінчення -ові мають також іменники середнього роду з суфіксом -к- (назви істот): при дитяткові, на ягняткові, на теляткові.
б) Закінчення -у, -ю мають: іменники чоловічого роду з суфіксами -ик, -ок, -ак, -як та середнього роду з суфіксом -к (о): у столику, на конику, в будинку, на літаку, на стояку, у війську; іменники, що в називному відмінку однини закінчуються на вк, лк, та географічні назви з чистою основою на ськ, г, х: в шовку, у полку, у Кіровську, у Курську, у Дніпропетровську, у Страсбургу (і у Страсбурзі), у Цюріху.
Іменники чоловічого роду, переважно з односкладовими основами, що в родовому закінчуються на ненаголошене -у, в місцевому відмінку мають наголошене закінчення -у: в яру, в диму.
Закінчення -у мають також іменники з основою на J: у бою, у краю, у гаю (фонет. у бо\у, у Kpajy, у eajy); паралельно виступає закінчення -/; у краї, у гаї (фонет. у Kpaji, у гщі).
в) Закінчення -і мають іменники чоловічого роду, переважно безсуфіксні: на заводі, у центрі, у поїзді, на вокзалі, на березі, на тракторі, на поверсі, у лузі, в горосі, на камінці; орфогр. -ї мають іменники з основою на J: у трамваї, в музеї.
Закінчення -і мають іменники середнього роду твердої групи (без суфіксів -к- і -ськ-), а також м'якої і мішаної груп: у селі, на полі, на болоті, на озері, в горі, у житті, у знанні, в навчанні, на обличчі, на роздоріжжі, у становищі, у прізвищі.
г) Деякі іменники чоловічого роду в місцевому відмінку можуть мати паралельні закінчення: -у, -і. Напр.: у саду — в саді, на торгу — на торзі, а також паралельно з формами на -ові, -еві форми на -у або -і: при двірникові і при двірнику, на товаришеві—на товариші, на козакові—на козаку (рідше на козаці).
Закінчення -еві (орфогр. -еві) і паралельне -і (орфогр. -ї) мають іменники з основою на j: на настроєві і на настрої (фонет. Hacmpojee'i, Hacmpoji).
д) 3 прийменником по іменники в місцевому відмінку звичайно мають закінчення -у (-ю): по полю, по озеру, по двору, по Дону; з прийменниками в, на — закінчення -і: у полі, у дворі, у журналі, на пері, на олівці, але в степу, на степу, по степу.
