Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
З граматичного погляду категорія числа в українській мові характеризується:
а) системою відмінкових закінчень, окремих для однини і окремих для множини, напр.: однина — завод, заводу, заводові, завод, заводом, на заводі; множина — заводи, заводів, заводам, заводи, заводами, на заводах;
б) особливими для кожного члена речення формами узгодження (з іменником узгоджуються прикметники, деякі займенники, порядкові числівники, дієслова, дієприкметники, напр.: Працює ткацька фабрика і Працюють ткацькі фабрики);
в) у деяких іменниках — паралельними формами з різним значенням, напр.: листи — листя;
г) відмінностями словотворчої структури співвідносних основ,, напр.: основа іменників громадянин, киянин, вжитих у формі множини, втрачає суфікс -ин, який має значення одиничності (громадяни, кияни).
Іменники залежно від наявності в них тих або інших форм числа поділяються на три групи:
а) іменники, що вживаються як в однині, так і в множині;
б) іменники, що вживаються тільки в однині (singularia tan-tum);
в) іменники, що вживаються тільки в множині (pluralia tantum).
Іменники, що вживаються як в однині, так і в множині,
становлять найбільшу групу. До неї входять: а) назви предметів, що піддаються лічбі (ці іменники вільно сполучаються з власне кількісними числівниками); б) вживані в переносному значенні власні назви, іменники з речовинним значенням та іменники з абстрактним значенням.
1 Курс сучасної української літературної мови, т. І, за ред. JI. А. Була-ховського, K., 1951, стор. 305.
230^ Іменники, що вживаються тільки в однині, не утворюють форм множини, не піддаються лічбі, отже, й не сполучаються з власне кількісними числівниками. За значенням вони поділяються на такі розряди:
1. Іменники з абстрактним значенням:
а) назви якостей, властивостей з суфіксами -изн(а), -от(а), -їсть, -ин(а), -інь, напр.: жовтизна; доброта, сліпота; добрість, пильність; давнина, глибина; височінь, далечінь;
б) назви дій, станів з суфіксами -анн(я), -енн(я), -цтв(о), -6(a): виконання, піднесення; виробництво, рахівництво; боротьба, лічба; інші назви: їда, праця (але друкована праця — праці, праць );
в) назви емоцій, почуттів: журба, любов;
г) назви ідейних напрямів, суспільних течій, заходів з суфіксами -изм, -ізм, -ізаці(я), -аці(я): марксизм, ленінізм; воєнізація, електрифікація;
д) взагалі назви абстрактних явищ і понять з суфіксами -ова-ність, -ість: схильність, швидкість; з суфіксом -цтв(о)— узагальнені назви господарської діяльності: птахівництво, рільництво; якщо абстрактне значення таких слів конкретизується, то можливе утворення множини, напр.: зростання швидкостей. (Див. ще § 75, стор. 223—224).
2. Збірні іменники, які означають сукупність предметів, збірність понять, що мисляться як одне неподільне ціле. Сюди відносяться збірні назви осіб за певними ознаками, зокрема з суфіксами -ств(о), -цтв(о): робітництво, селянство, студентство, товариство; -і(я): комсомолія, піонерія; -от(а): кіннота, піхота; -н(я) (з негативним значенням): куркульня; з суфіксами -ур(а): професура, прокуратура; -am: деканат, старостат; інші збірні поняття: ботва (і ботвиння), черва, мошкара, комашня і ін. (Див. ще § 72, стор. 218—219).
3. Іменники з матеріальним значенням (назви речовин, металів, мінералів, хімікаліїв і ін.), які не сполучаються з власне кількісними числівниками, напр.: мідь, золото, фосфор, глина, пісок, кисень, азот, земля, сонце, світ, сало, масло, молоко, мука, пшоно і ін.
Від деяких слів цієї категорії утворюється і множина на означення різних сортів, видів, якостей, напр.: хімічні солі, лікувальні грязі, мінеральні води. Іноді в поетичній мові: Летіть, летіть, до сонць керуйте, керуйте в круглий дах. Скликайте всіх і федеруйте, розносьте гасла по світах (Т.).
4. Іменники, що означають назви овочів, зерна, трав, ягід тощо, напр.: морква, ріпа, осока, очерет, малина, смородина, жито, пшениця.
На означення посівних площ або сукупності сортів посівних культур від деяких із цих іменників утворюється форма множини,
231^ напр.: вродили гарні жита, вівса, ячмені, гречки; копають картоплі; зібрали сіна. (Див. ще § 74, стор. 222).
5. Власні імена: назви людей, тварин і географічні назви, напр.: Іван, Степан, Олена; Сірко, Рябко; Дніпро, Волга, У/сра-ша, Кавказ, Казбек, /Саїв, Москва. Лише в однині вживаються і назви планет, напр.: Земля, Сонце, Венера, Mapc1 Сатурн. (Див. ще § 71, стор. 216—218).
Іменники, що вживаються тільки в множині, становлять в порівнянні з першими двома групами кількісно найменшу за своїм лексичним складом групу.
До цієї групи відносяться слова, що означають:
1) парні предмети, напр.: ножиці, сани, плоскогубці, обценьки, щипці, козли, двері, ворота, вуса, уста, груди, ніздрі (можуть сполучатися тільки з збірними числівниками: двоє саней, четверо воріт);
2) масу — речовину, матеріал у сукупності: дріжджі, дрова, харчі, пожитки; також патлахи, бебехи (з вульгарним відтінком);
3) покидьки або залишки речовини: вижимки, висівки, об'їдки, помиї;
