Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Назви осіб за професією чи характером їх діяльності, такі, як староста, суддя, голова (зборів), воєвода, хоч і мають морфологічні ознаки (спільні закінчення) з іменниками жіночого роду, проте належать до іменників чоловічого роду: Прийшов голова сільради. Суддя зачитав вирок. Воєвода наказав оточити ворога. Пояснюється це тим, що в минулому ці і подібні функції виконували тільки чоловіки. Жінки в силу відповідних правових норм були позбавлені можливості бути головами, суддями, старостами і т. п.
15 5-1476
225^ Після Великої Жовтневої соціалістичної революції жінки нарівні з чоловіками виконують обов'язки суддів, голів, старост, але за традицією ці слова належать до іменників чоловічого роду. З такої ж причини зберігається чоловічий рід у назвах осіб за професією чи характером їх діяльності (типу слюсар, токар, секретар, шофер і т. п.), хоч серед тих, хто має цю професію, є жінки.
Проте рівнобіжно з словами чоловічого роду утворюються відповідні назви професій — іменники жіночого роду з характерними для цього типу морфологічними ознаками — суфіксами -к(а), -иц(я), 'ttc(a), напр.: лікар — лікарка, письменник — письменниця, директор — директриса (в розмовній мові директорша).
Примітка. В сучасній українській літературній мові іноді можна помітити такі словосполучення, в яких порушується узгодження дієслова в формі минулого часу або прикметника з іменником чоловічого роду, який означає назву особи за її професією чи характером діяльності, напр.: сержант прийшла, суддя розглянула справу.
Б. У назвах тварин рід розрізняється:
а) лексико-морфологічно — словами, утвореними від різних за своїм значенням основ, і разом з тим оформляється різними морфологічними засобами (флексіями), напр.: бик — корова, баран — вівця, півень — курка.
б) морфологічно — словотворенням від однієї і тієї ж основи: вовк — вовчиця, голуб — голубка.
У назвах тварин рід іменників може і не відбивати статевих відмінностей, а визначатися тільки за морфологічною будовою: тхір, тюлень, морж, леопард, метелик, карась, сом, горобець, сокіл — чоловічого роду; гадюка, миша, рись, муха, щука, ластівка — жіночого роду.
Рід назв тварин малого віку (типу теля, курча, порося) визначається за синтаксичними ознаками (узгодженням): маленьке теля, сиділо курча, кричало порося.
Рід іменників, що означають назви неживих предметів
Розрізнення роду іменників, що означають назви неживих предметів, не зв'язане з реальним значенням іменника. Не можна, спираючись на зміст слова, пояснити, чому алфавіт чоловічого роду, а азбука жіночого роду; чому бій чоловічого роду, а битва жіночого; чому лоб чоловічого роду, а чоло середнього. В таких іменниках категорія роду визначається їх морфологічними ознаками: а) насамперед формами називного відмінка однини та системою відмінкових закінчень; б) словотворчими засобами.
Це дає підставу вважати рід назв неживих предметів категорією суто граматичною.
226^ Іменники, що означають назви неживих предметів, за родами розподіляються так.
До слів чоловічого роду належать іменники, що в називному відмінку однини мають чисту основу або закінчення -о. В родовому відмінку однини такі іменники мають закінчення -а(-у), -я(-ю), в орудному -ом, -ем, -єм, напр.: уряд, уряду, урядом; університет, університету, університетом; завод, заводу, заводом; промінь, променя, променем; профіль, профілю, профілем; урожай, урожаю, урожаєм; Дніпро, Дніпра, Дніпром.
До жіночого роду належать іменники:
а) які в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я: батьківщина, країна, відвага, ініціатива, голова, праця, пісня, теорія, л*7ая; в родовому — закінчення -я, -і, -f: країни, праці, теорії; в орудному — закінчення -о/о, -е/о, -є/о: головою, працею, теорією;
б) які в називному відмінку однини мають чисту основу, в
родовому — закінчення -/, а в орудному--/о: повість, по-
вісті, повістю; деталь, деталі, деталлю; розкіш, розкоші, раз-кішшю.
До середнього роду належать іменники:
а) які в називному відмінку однини мають закінчення -о, -е, напр.: озеро, в/яяо, пасовисько, ліоре, поле, видовище; у непрямих відмінках ці іменники мають закінчення, спільні з закінченнями іменників чоловічого роду: озера, озером; поля, полем;
б) які в називному відмінку однини мають закінчення -я після прикінцевого подвоєного приголосного основи або після збігу двох чи кількох приголосних у кінці основи; в орудному однини вони мають закінчення -яле: знання, знанням; життя, життям; тертя, тертям; вістря, вістрям; здебільшого це іменники, що означають абстрактні або збірні поняття;
в) які в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я, а в непрямих відмінках—суфікси -am-, -ят-, -ея-: коліща, коліщати; ім'я, імені; плем'я, племені.
Рід іменників, що виникли внаслідок субстантивації прикметників, визначається за закінченнями (ланковий, ланкова, жай-бутнє).
Більшість іменників української мови мають той самий рід, що й споріднені іменники російської мови. Це пояснюється історичною спільністю розвитку обох братніх мов. Але є ряд іменників, в яких рід не збігається, напр.:
