Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
в українській мові
путь — жіночий рід криза — » » президія — » » філія — » »
в російській мові
путь — чоловічий рід
кризис — » »
президиум — » »
филиал — » »
15*
227 шатро — середній рід біль — чоловічий рід кір — » » сажень — насип — Сибір — степ — дріб —
шатер — чоловічий рід боль — жіночий рід корь — »
сажень — » насыпь — » Сибирь — » степь — »
дробь — »
Іменники «спільного» роду
Іменники «спільного» роду являють собою назви, рід яких визначається залежно від того, особі якої статі (чоловічої чи жіночої) даються ці назви. Отже, рід їх визначається синтаксично, напр.: Сирота Ярема, сирота убогий: ні сестри, ні брата — нікого нема (Шевч.). Одна, одна, як сирота на чужині, гине (Шевч.).
Іменники «спільного» роду можна поділити на такі групи:
1. Іменники на -а, -я, що являють собою назви, які даються особам чоловічої і жіночої статі за ознаками або рисами їх поведінки, життя чи характеру їх діяльності тощо. Більша частина цих іменників має різноманітні емоційно-експресивні відтінки (зневаги, презирства, осуду або співчуття), напр.: гуляка, стиляга, недотепа, базіка, нероба, гультіпака, нікчема; сірома, сіромаха, бідолаха, сердяга.
2. Прізвища іншомовного походження, які при відмінюванні не змінюються, напр.: JI. Віардо і П. Віардо; І. Жоліо-Кюрі — одна з видатних французьких учених в галузі радіохімії і фізики атомного ядра; Ф. Жоліо-Кюрі — видатний французький фізик, відомий прогресивний діяч, борець за зміцнення миру між народами.
3. Українські прізвища на -а типу Коляда, Діброва.
Хитання в роді
Деякі іменники, що в книжному стилі мови вживаються в формі чоловічого роду, в розмовній мові зустрічаються в формі жіночого роду. В таких випадках здебільшого вони мають різне морфологічне оформлення, напр.:
в літературній мові в розмовній мові
зал зала
мозоль мозоля
клавіш клавіша
санаторій санаторія
228^ Слово собака в розмовній і художній мові — чоловічого і жіночого роду: Лежав великий собака. Був на селі Квачан, собака, кудлатий та товстий (Гл.); в науковій мові (в зоології) — жіночого роду: Собака подібна до вовка й лисиці (Підр. з зоології).
Деякі іменники вживаються то в чоловічому, то в жіночому роді (з різним морфологічним оформленням) в усіх стилях мови, напр.: жираф і жирафа, ідіом і ідіома (але адрес і адреса — з різним значенням).
Окремі іменники вживаються то в чоловічому, то в жіночому роді (з однаковим значенням і морфологічним оформленням) в усіх стилях мови, напр.: фальш, зяб.
§ 77. Категорія числа
Категорія числа, як і категорія роду, є основною категорією в системі словотвору і словозміни іменників. Вона вказує (в основному) на кількісний вияв того, що позначається самим іменником.
За значенням і формою в українській мові розрізняються два числа: однина і множина.
Однина може означати один предмет з ряду однорідних: завод, місто, колгосп, поле; множина вказує на роздільну множинність однорідних предметів, тобто означає ряд мислимих поодинці однорідних предметів: заводи, міста, колгоспи, поля.
Однина може мати й інше значення: означати єдність, сукупність предметів як неподільне ціле, мати збірне, речовинне або абстрактне значення, напр.: селянство, листя; краса, радість; молоко, сіль. У таких іменниках форми множини або відсутні, або виникають, коли треба вказати на розгалужену множинність предметів з вищеназваними значеннями. Отже, поняття множинності не слід змішувати з поняттям сукупності або збірності. (Про це див. § 72, «Збірні іменники», стор. 218—219; § 74, «Іменники з речовинним значенням», стор. 222; §75, «Іменники з конкретним значенням та іменники з абстрактним значенням», стор. 223—224).
Множина також може мати інше значення: може означати складні предмети (зябра, буси), парні предмети (щипці, ножиці), складні дії (вибори), складні маси, речовини (консерви) та ін. У таких іменниках значення роздільної множинності поєднується із збірним, речовинним або абстрактним значенням.
«Принципова відмінність між одниною і множиною,— як зазначається в «Курсі сучасної української літературної мови» за ред. JI. А. Булаховського,— полягає в тому, що однина не просто вказує на один предмет у протилежність від багатьох, а означає все, що сприймається нами як щось єдине ціле, неподільне, а множина означає не тільки багато предметів, а й усе, з чим по-
229^ в'язано уявлення про множність або парність чи симетричність у будові» K
Число іменників в українській мові на відміну від числа прикметників є категорією лексико-граматичною. Це пояснюється тим, що з формами числа можуть пов'язуватись різноманітні смислові значення: земля (як речовина) і землі (цілинні землі); сталь (як метал) і сталі (високоякісні сталі — сорт); що форма однини іменника може означати множинність в її сукупності, напр.: Молодь їде на роботу в Донбас; що форма множини може викликати уявлення і про ряд однорідних предметів (напр., хори в значенні «співочі колективи», від іменника, хор), і про одиничний предмет (напр., хори з іншим значенням — цевне місце для хору), і про «множинність сукупностей» (напр., XOfhl — місця для хорів, тобто для кількох співочих колективів; порівн. ще: головні ворота і всі ворота).
