Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
4) грошові суми, кількісно не окреслені: гроші, фінанси, р?-сурси, кошти;
5) проміжок часу: будні, канікули, роковини; час за характером роботи: жнива;
6) процеси, дії, які складаються з повторень чи з багатьох актів або в яких беруть участь двоє і більше осіб: б/га, перегони, заробітки (пішов на заробітки), проводи; з негативним значенням: посиденьки, походеньки; назви ігор: схованки, сніжки, шахи;
7) звичаї, обряди (з суфіксом -ин-): іменини, оглядини;
8) емоції, переживання: радощі, завидки, заздрощі;
9) власні географічні назви: Суми, Ромни, Холмогори, Ясси, Карпати, Альпи, Гімалаї, Піренеї.
Деякі з іменників, що вживаються тільки в множині, можуть сполучатися з неозначено-кількісними словами, напр.: багато дров, мало ресурсів.
§ 78. Категорія відмінка
Іменник, виступаючи членом речення, завжди має форму якогось відмінка. В і д м і н о к є граматичною (морфолого-синтаксич-ною) категорією, що виражає відношення іменника до інших членів речення і тим вказує на його синтаксичну функцію. Наприклад, у реченнях Стоїть гора високая (Гл.). Ой на горі та женці жнуть (Н. тв.) іменник гора є незалежним членом — підметом, на що вказує його відмінкова форма — форма називного відмінка; іменник (з прийменником) на горі виступає обставиною місця, на що вказує його відмінкова форма — форма місцевого відмінка^
232^ Для вираження своїх синтаксичних відношень з іншими словами в реченні іменники мають систему відмінкових форм.
В українській мові шість відмінків, кожний з них відповідає на певне питання: н а з и в н и й — хто? що?, родовий — кого? чого?, давальний — кому? чому?, знахідний — кого? що?, орудний — ким? чим?, місцевий — на кому? на чому? Крім цих відмінків, в українській мові вживається ще к л и ч н а форм а.
Кожна з відмінкових форм має синтаксичне значення (одне або кілька), яке виражається за допомогою закінчень і прийменників або одних тільки закінчень. Так, іменник у знахідному відмінку при дієслові може означати а) об'єкт дії, напр.: Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє (Шевч.); б) місце, в яке направляється предмет: Поїхав на свою батьківщину.
Різні відмінки іменника виражаються різними закінченнями, проте не завжди всі шість відмінків того чи іншого іменника мають різні закінчення. У кожному з типів відмінювання окремі відмінки часто мають однозвучну форму. Так, наприклад, іменники чоловічого роду з основою на приголосний — назви неживих предметів — мають однозвучні форми називного і знахідного відмінків, а назви істот — однозвучні форми родового і знахідного, напр.: стоїть стіл, застелити стіл; нема хлопця, побачив хлопця. Іменники жіночого роду типу ніч, сіль мають однозвучні форми в родовому, давальному і місцевому однини (ночі, солі) та в називному і знахідному (ніч, сіль).
Розрізнити окремі відмінки у словосполученнях типу стоїть кулемет і вивчаємо кулемет допомагає усвідомлення граматичної форми суб'єкта і об'єкта дії.
Разом з тим відмінювані іменники в одному і тому ж відмінку можуть мати різні закінчення. Наприклад, такі іменники різних відмін і груп, як колгоспниця, Софія Коцюба, врожай, рік, овес, збіжжя, у родовому відмінку однини мають закінчення -і, -ї, -и, -у, -ю, -а, -я: У колгоспниці Софії Коцюби від урожаю минулого року залишилось чимало вівса та іншого збіжжя.
Основні значення відмінків
Називний відмінок називається прямим (елатив). Він виражає вихідну форму назви предмета. Іменник у називному відмінку становить назву суб'єкта; в реченні звичайно буває підметом, а також може бути іменною частиною складеного присудка або прикладкою, напр.: Лечу, лечу, а вітер віє, передо мною сніг біліє (Шевч.). Слова вітер і сніг стоять у називному відмінку і виступають підметами. То був Микола, син Джері (H.-JL). Микола — іменна частина складеного присудка, син — прикладка при ній, виражена іменником у називному однини.
233^ Всі інші відмінки називаються непрямими. Іменники в непрямих відмінках у реченні бувають другорядними членами. Різні відмінки, в яких стоять другорядні члени речення, показують різні стосунки предмета, назва якого виражена іменником, до понять, виражених іншими словами. Наприклад, у словосполученні налагодив сани, бричку іменники в знахідному відмінку означають предмети, на які направлена дія, а в словосполученні орав плугом іменник в орудному відмінку означає знаряддя дії.
Відмінки в іменниках виражають не лише форми словозміни, а й інші граматичні значення (простору, часу, приналежності, причини, мети і ін.). Деякі іменники в тому ж самому відмінку можуть мати різні закінчення (напр.: батькові, батьку і у гаю, у гаї) без семантичної диференціації, а іноді різні закінчення одного і того ж іменника в тому самому відмінку вказують на різні значення. Наприклад, іменник листопад в родовому відмінку однини має закінчення -а (листопада — місяця) і -у (листопаду — пори року). Часто саме закінчення стає недостатнім для вираження різних значень відмінкових форм іменника; тому для вираження різних значень непрямих відмінків іменника вживаються ще прийменники (газета товариша, газета для товариша).
