Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
3. В орудному відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення -о/о, -в/о. Закінчення -о/о мають іменники твердої групи: захопитись книжкою, газетою, наукою; зустрі-
238^тись з Оленою Олексіївною; закінчення -ею мають іменники м'якої і мішаної груп: землею, бурею, статтею, межею, тишею, грушею, їжею; закінчення -ejy (орфогр. -є/о) мають іменники м'якої групи з основою на J: лінією, партією, індустріалізацією, сім'єю, Марією (фонет. AHnHjejy, napmHjejy, індуст-р'іал'ізац'ijejy, cHMjejy, MapHjejy)-
4. У місцевому відмінку однини іменники першої відміни мають закінчення, спільне з давальним відмінком, а саме: -і в усіх трьох групах: на фабриці, в газеті, у книжці, на площі, в статті; закінчення (орфогр. -і) мають іменники м'якої групи з основою на j: на лінії, в партії, жив у сім'ї; при Марії (фонет. на A9InHji9 в napmHji, ...у cHMji, при Mapi і ji).
5. Клична форма. Так звану кличну форму мають переважно назви осіб. В іменниках першої відміни вона виражається закінченнями -о, -є. Закінчення -о мають іменники твердої групи: сестро, товаришко; закінчення -е (орфогр. -є) мають іменники м'якої групи з основою на j: Надіє, Маріє (фонет. HadHje, MapHje). Закінчення -у (орфогр. -ю) мають деякі пестливі імена жіночого роду: Галю, Марусю, доню, матусю (фонет. Гал'у, Марус'у, дон'у, матус'у).
Кличну форму можуть мати й іменники, що означають назви неживих предметів: земле, діброво, зоре.
Вживання кличної форми у назвах неживих предметів має значення риторичне, як один з поетичних засобів персоніфікації, оживлення образу.
Множина
Іменники першої відміни в множині мають такі відмінкові закінчення:
1. У називному відмінку—и, -і, -ї. Закінчення -и мають іменники твердої групи: бригади, сестри, комсомолки; закінчення -і— іменники м'якої і мішаної груп: вишні, землі, площі, межі, кручі, груші; закінчення -і (орфогр. -ї) мають іменники м'якої групи з основою на j: лінії, революції, пропозиції, сім'ї (фонет. AinHji, револ'уцН]і, пропозйц'ці, cHMji).
2. У родовому відмінку іменники цієї відміни мають чисту основу або закінчення -ей, -ів. Чисту основу без закінчення мають іменники усіх трьох груп — твердої, м'якої і мішаної: фабрик, бригад, ланок, жінок; ударниць, читалень, вишень; площ, меж, груш, воєн (і війн), сосон (і сосен), верст (від верста) і верств (від верства), вигід (від вигода) і вигод (від вигода). Деякі іменники мають паралельні форми: чисту основу (баб, губ, легень) і з закінченням -ів (бабів, губів, легенів). Чисту основу в родовому відмінку однини мають також іменники з основою на j: лабораторій, аудиторій, професій, траншей, оранжерей, ший, статей, сімей. Закінчення -ей, -ів мають
239^декілька іменників: мишей, свиней; суддів, старостів (і з іншим значенням — чисту основу: старост).
3. У давальному відмінку — закінчення -ам: машинам, фабрикам, бригадам, ланкам, площам, вулицям; закінчення -ам (орфогр. -ям) мають іменники з основою на j: лініям, теоріям, сім'ям (фонет. л'ін'і}ам, meop'ijaM, с'ім\ам),
4. У знахідному відмінку іменники цієї відміни мають форми, спільні з родовим відмінком або називним.
а) Форми, спільні з родовим відмінком, мають назви істот: зустрів сестер, робітниць, жінок, ударниць, комсомолок, студенток; наловити пташок, куниць, лисиць.
Іменники, що означають назви тварин, поряд із звичайною формою, спільною з родовим відмінком, зрідка, особливо в діалектній мові, мають форму, спільну з називним (переважно у назвах свійських тварин): пас корів (і корови), овець (ї вівці), свиней (і свині), гусей (і гуси).
б) Іменники, що означають назви неживих предметів, мають форму, спільну з називним: читаю газети, проробляю статті, будуємо фабрики, вивчаємо машини.
5. В орудному відмінку — закінчення -ами, -ми. Закінчення -ами мають іменники твердої і мішаної груп: бригадами, ланками, площами; закінчення -ами (орфогр. -ями) мають іменники м'якої групи: ударницями, кузнями, аудиторіями, статтями (фонет. ударниц'ами, куз'н'ами, аудитор1 і j ами, сталі'ами); закінчення -ми (завжди під наголосом і притому паралельно з закінченням -ами) мають поодинокі іменники: свиньмй (свинями), слізьми (сльозами).
6. У місцевому відмінку — закінчення -ах: в бригадах, в ланках, на площах; закінчення -ах (орфогр. -ях) мають іменники м'якої групи: в статтях, в резолюціях, в сім'ях (фонет. в стат'ах, в резол'у ц'і j ах, в c'iMjax).
Зміни в основах іменників першої відміни при формотворенні
В основах багатьох іменників першої відміни при формотворенні відбуваються зміни приголосних чи голосних або з'являються голосні о, е, а саме:
1. У давальному і місцевому відмінках однини кінцеві приголосні основи г, к, X змінюються на з, ц, с перед закінченням -і (що походить з старого t): дорога — дорозі, ланка — ланці, сваха — свасі (про це див. ще розділ «Фонетика», § 49).
2. У родовому відмінку множини голосні о, е (з старих о, е) чергуються з / в закритому складі чистої основи: доба — діб, робота — робіт, особа — осіб. Це явище поширюється і на деякі іменники, що мають повноголосся: дорога— доріг, порода — порід, eopotna — воріт.