Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
2. І ндивідуальн і географічн і, тер итор іал ьно-адмін істративн і\ топографічні, астрономічні назви: Радянський Союз, Китай, Прага, Волгоград, Крим, Біле море, Цюрупинський район, Марс, Велика Ведмедиця.
3. Назви центральних радянських установ і організацій: ?ep-ховна Pada1 Рада Міністрів, Центральний Комітет Комуністичної партії України.
4. Назви окремих вищих посад: Голова Президії Верховної Ради, Голова Ради Міністрів CPCP.
5. Назви визначних подій, історичних дат, революційних свят: Перше травня, Паризька комуна, Велика Жовтнева соціалістична революція.
6. Почесні звання: Гepotf Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці; вищі військові звання: Маршал Радянського Союзу.
Власні назви відрізняються від загальних не тільки семантикою, а й граматичними ознаками. Так, наприклад, власні назви, окремих осіб та одиничних предметів, як правило, не вживаються у формах множини (виняток становлять географічні назви-імен-ники типу Суми, Карпати, Альпи, Новопетрівці). У множині власні іменники можуть вживатись тільки тоді:
а) коли треба позначити осіб однієї сім'ї чи одного роду, напр.: брати Тобілевичі, рід Коцюбинських, родина Руба-нюків, сестри Ларіни, династія Романових;
б) коли треба позначити осіб або предмети, що мають однакові назви, напр.: На нашому курсі п'ять Коваленків, три. Максими, два Бориси. В CPCP два Буги, дві Самари;
в) коли вони вживаються з переносним значенням як узагальнені назви для ряду осіб, напр.: Справжнє мистецтво володіє правом перебільшувати. . . Геркулеси, Прометеї, Дон-Кіхо-ти, Фаусти — не «плоди фантазії», а цілком закономірне і необхідне перебільшення реальних фактів (Горьк.). Людина десятки тисяч років ходила на четвереньках до пори, поки не взяла посох знання. Але, вставши на задні ноги, вона неймовірно швидко— в порівнянні з її доісторичним минулим — створила Гоме~ рів, Шекспірів, Бальзаків, Ломоносових, Пастерів, Менделєєвих, Леніних (Горьк.).
Між окремими підгрупами власних і загальних назв нема постійної межі: власні назви можуть переходити в загальні і навпаки. Власні назви переходять у загальні, коли прізвищем або іменем людини названо її відкриття, винахід, виріб або коли
217^ назви предметів чи явищ чим-небудь зв'язані з носіями власних назв, напр.:
1) OMf ампер, вольт — назви фізичних одиниць по імені учених; дизель — від прізвища німецького інженера Дизеля, винахідника цього двигуна;
2) кольт, маузер, браунінг, вінчестер — моделі і типи зброї, названі за прізвищами їх винахідників;
3; галіфе — від прізвища французького кавалерійського генерала Галіфе, відомого своєю жорстокістю по відношенню до паризьких комунарів;
4) френч — від прізвища генерала Френча, головнокомандуючого англійською армією в 1914—1915 pp.;
5) ловелас — від прізвища героя роману Річардсона «Клариса Гарло»;
6) каолін (біла глина) — від назви гори Као-Лін в Китаї;
7) шевйот — від назви міста Шевйота в Шотландії;
8) бостон — від назви міста Бостона в Англії.
Власні назви переходять у загальні, коли вони вживаються із зневажливим значенням, напр.: фріц (в значенні «фашист»), хам.
Загальні назви, дані предметам як одиничні імена, переходять у власні назви, напр.: Вінниця, Орел, Суми, Токмак, Нові Луки, Козачі Лагері — назви населених пунктів; Ужу Десна, Чайка — назви річок; Сокіл, Орел, Лиска, Муха — клички тварин.
Деякі іменники вживаються то як загальні назви, то як власні імена. Це є причиною виникнення омонімів типу жовтень (місяць) і Жовтень (Велика Жовтнева соціалістична революція); шахти (місця, де видобувають корисні копалини) і Шахти (місто); риби і Риби (сузір'я); Сонце як астрономічна назва і сонце як джерело світла і тепла. (Про власні назви див. ще § 59, п. п. 3—8, стор. 177—178).
§ 72. Збірні іменники
До групи іменників, що охоплюють загальні назви, входять збірні іменники.
Збірні іменники означають сукупність однорідних предметів (істот або речей) як кількісно неозначене і неподільне ціле, напр.: студентство, генералітет, старостат, куркульня. Збірні іменники співвідносні з формами множини тих спільнокореневих слів, які означають одиничних осіб або одиничні предмети, напр.: студентство — студенти, генералітет — генерали, старостат —старости, куркульня — куркулі.
Збірні іменники, які означають сукупність людей (молодь, пролетаріат, селянствовідповідають на питання хто? кого? кому? і т. д. Збірні іменники, які означають сукупність тварин
218^ і неживих предметів, речей (мушва, вороння, ганчір'я), відповідають на питання що? чого? чому? і т. д.
Граматичними ознаками збірних іменників є форми словозміни і словотворення, а саме:
1. Означаючи сукупність предметів як єдине ціле, збірні іменники вживаються тільки в однині (не можуть вживатись у множині), отже, не можуть сполучатися з кількісними числівниками, бо означають предмети, які не піддаються лічбі. Тому до збірних не належать такі іменники, як група, комісія, ряд, зграя, полк, табун і т. п.: маючи лексичне значення сукупності чогось (когось), наведені вище іменники не мають формальних ознак, властивих збірним іменникам, — означають предмети, які піддаються лічбі, напр.: дві групи, дві купи, три комісії, три ряди, чотири зграї, чотири полки, п'ять табунів.
