Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Іменники в родовому, давальному, знахідному й орудному відмінках вживаються без прийменників і з прийменниками, а в місцевому — лише з прийменником.
Іменники в непрямих відмінках1 найчастіше залежать від дієслів, а також і від інших іменників, що їх вони пояснюють у реченні. Рідше вони пояснюють прикметники.
Іменник у родовому відмінку при дієсловах означає:
1) час і дату дії: Нарешті, одного дня високий комин гу-ральні дихнув клубами диму (Коцюб.). Т. Г. Шевченко народився 9 березня 1814 року;
2) при перехідних дієсловах з заперечною часткою не форма родового відмінка, вжита в значенні знахідного — об'єкт дії: Він не виконав роботи, не опрацював цих статей.
Примітка. При перехідних дієсловах з заперечною часткою можливий іменник і в знахідному відмінку: Ці статті він ще не опрацював.
3) при перехідних дієсловах без заперечної частки: а) предмет, що підлягає дії не в повному обсязі: випити чаю, відрізати хліба, принести дров, позичити грошей (у сполученнях перехідних дієслів з знахідним відмінком іменника цей відтінок значення відсутній: випити чай (увесь), при-
1 Про значення відмінків іменників, вжитих з прийменниками, див. § 150, «Вживання прийменників», стор. 398—403.
234^ нести воду); б) об'єкт (після дієслів досягнення, бажання): просити слова, бажати здоров'я.
В прніменному вживанні родовий відмінок може виступати:
1) для вираження різних означальних стосунків, в тому числі й присвійних, напр.: зошит студента, вірш Тичини, день відпочинку; Давно забута рать в забутій спить могилі... Лиш крик поета ще лунає в давній силі (Фр.)і
2) для позначення суб'єкта, який є виконавцем дії, або носія певної ознаки: виступи учителів, шелест листя, зауваження викладача, свіжість ранку, холод очей;
3) для вираження кількісно іменних відношень, напр.: загін партизанів, табун коней; для позначення предмета або предметів, що становлять ціле, від якого береться частина (вимірність цієї частини або кількість предметів позначається підпорядковуючим словом), напр.: пляшка молока, кілограм масла, вагон вугілля.
Іменник у давальному відмінку при дієсловах означає:
1) предмет або особу, що на її користь або шкоду відбувається дія (непрямий об'єкт): Дніпро берег риє, риє, яворові корінь миє (Шевч.). Подарував учневі книжку. Завдав фашистам жаху;
2) при безособових дієсловах означає особу, яка переживає той чи інший стан: Гафійці здавалось, що Прокіп виріс і навіть постарів (Коцюб.). Сниться мені, тільки я ніби скінчила розносити листочки... хтось мене ляп по руці (Коцюб.).
Примітка. Давальний відмінок у рідко вживаних виразах типу Йому болить голова поступається місцем перед родовим з прийменником у (в): У нього болить голова.
У приіменному вживанні давальний відмінок а) виступає непрямим об'єктом, до якого спрямовується дія, виражена віддієслівним іменником, співвідносним з дієсловом, що вимагає давального відмінка, напр.: допомога товаришеві, служіння народові; б) означає приналежність або стосунок: Він тут мені не раб (JI. Укр.). Ce рідне нашій паламарці (Котл.). Тут і казці кінець (Н. тв.). Пам'ятник Шевченкові.
Примітка. В розмовно-побутовій мові та в народній творчості давальний відмінок вживається також з прийменником к: к бісу, к лихій годині, к весні.
Іменник у знахідному відмінку означає:
1) при перехідних дієсловах об'єкт дії, тобто предмет, на який безпосередньо спрямовано дію: нищити фашистів, здобувати перемогу, будувати міст, дивитися кінокартину;
2) при неперехідних і перехідних дієсловах знахідний відмінок означає:
235^ а) час: Не спала я нічку, не спала я другу, на третюю нічку лягла та й заснула (Н. тв.). Оповідали вони, що Гриць цілу зиму не топив у хаті (Ст.). Цілу годину чекав;
б) простір: Провожала три поля, три милі, прощалася при долині (Шевч.). Всю дорогу йшов пішки Увесь ліс обходив.
Іменник в орудному відмінку означає:
1) знаряддя дії: нищити штиком, прикладом; збирати хліб комбайном;
2) спосіб дії, засіб пересування: переслати гроші поштою; їхати автомобілем, поїздом; також образ дії: Україна роз-цвілася, як калина в лузі. Верховіттям підвелася у ряснім Союзі (Hex.);
3) місце і простір, напрям дії: Над селами, над нивами, лугами та долинами велика хмара йшла (Гл.); їхати полем, лісом, степом; іти городами, перелісками, лугом;
4) час дії: Маланка з Гафійкою цілими днями сиділи в не-топленій хаті (Коцюб.);
5) дійову особу: Нас нашою ж старшиною побито, у неволю повернено (Мирн.).
Іменники в м і с це в ому відмінку вживаються в сучасній українській мові тільки з прийменниками, за допомогою яких виражається значення цього відмінка. Так, наприклад, місцевий відмінок означає місце дії: був у лісі, жив у місті, працював на селі; час дії: збори відбудуться о сьомій годині; подія відбулася в минулому році; знаряддя дії: грати на роялі; друкувати на машинці.
СЛОВОЗМІНА ІМЕННИКІВ
§ 79. Поділ іменників на відміни
За характером відмінкових закінчень всі змінювані іменники поділяються на чотири відміни.
До першої відміни належать іменники жіночого роду та іменники чоловічого і «спільного» роду з закінченням -а, -я (переважно назви осіб) у називному відмінку однини: Зінаїда, Соломія, Хома, Caeat голова, суддя, сирота, староста, земля, груша, лабораторія, наука.
