Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
В окремих випадках спостерігаються хитання у віднесенні іменників до категорій назв істот і неживих предметів. Так, назви нижчих організмів (мікроб, паразит, плазмодій тощо) вживаються то в формі знахідного відмінка, що збігається з називним, то в формі знахідного, однакового з родовим, напр.: На практичних заняттях ми розглядали за допомогою мікроскопа різні мікроби, паразити, плазмодії (мікробів, паразитів, плазмодіїв).
Деякі однозвучні іменники залежно від того, позначають вони істот чи неживі предмети, можуть мати у знахідному відмінку відповідну форму називного чи родового відмінка, напр.: Учора ми збили ворожий розвідник (літак). Учора ми взяли в полон ворожого розвідника (льотчика).
Назви осіб чоловічої і жіночої статі (особові іменники)
Категорія особи іменників тісно пов'язана з категорією назв істот, зокрема людей (чоловіків і жінок), напр.: дід, баба; брат, сестра; колгоспник, колгоспниця; аспірант, аспірантка.
Особові іменники граматично оформляються за допомогою суфіксів, що означають осіб чоловічого роду та співвідносних їм суфіксів, що означають осіб жіночого роду, напр.: громадянин — громадянка, комуніст — комуністка, ткач — ткачиха ,ткаля, відмінник — відмінниця, учитель — учителька, студент — студентка (так звані семантично співвідносні корелятивні іменники).
Особові іменники чоловічого роду, які не мають парних утворень жіночого роду, можуть позначати осіб не тільки чоловічої статі, а й жіночої, напр.: Софія Василівна Ковалевська, перша жінка-професор — видатний математик XIX століття.
221^ Категорія особи іменників знаходить свій вираз і в субстантивації прикметників чоловічого роду, напр.: військовий, зодчий, вартовий, подорожній, рульовий, черговий; рідше в субстантивації прикметників жіночого роду, напр.: горнична, братовй.
За лексичним значенням і формами словозміни до особових належать такі групи іменників:
а) іменники чоловічого роду з суфіксом -ин в однині і без суфікса в множині, напр.: селянин — селяни, болгарин — болгари;
б) іменники чоловічого роду на -а, -я, напр.: воєвода, вельможа, голова (зборів), дядя, слуга, староста, старшина, суддя;
в) іменники «спільного» роду, напр.: сирота, самоучка, листоноша, злюка, тихоня;
г) так звані неофіціальні власні чоловічі і жіночі імена: ?оря, Л/da, Володя, Ніна.
§ 74. Іменники з речовинним (матеріальним) значенням
Серед іменників — загальних назв виділяються іменники, що означають однорідну за своїм складом речовину, яку можна поділяти на частини (ці частини мають властивість і назву цілого), яка піддається не лічбі, а вимірюванню, а вже міри піддаються лічбі, напр.: три кілограми вапна, п'ять метрів ситцю, два літри квасу.
Іменники з речовинним значенням можна поділити на такі семантичні розряди:
а) зернові сільськогосподарські культури: жито, ячмінь, кукурудза;
б) ягоди, овочі: агрус, ожина, картопля, морква, цибуля;
в) харчові продукти: вершки, сметана, сир, халва, чай, цукор;
г) ліки: хінін, аспірин;
д) тканини: ситець, шов/с, крепдешин;
е) корисні копалини, метали, мінерали, хімікалії: вугілля, руда, нафта, чавун, янтар, водень, озон;
є) будівельні матеріали: цемент, вапно, глина, пісок, цегла.
Іменники, що означають речовини, мають лише форму однини або множини — частіше форму однини.
У формах множини такі іменники набувають конкретного значення. Вживаючись з пояснюваним словом, вони означають:
а) типи, види чи сорти якоїсь маси, речовини або матеріалу: фруктові соки, мінеральні солі, високоякісні сталі, цілинні землі;
б) велику кількість якоїсь маси чи речовини: піски Каракумів> весняні води.
222^ § 75. Іменники з конкретним значенням та іменники з абстрактним значенням
Від іменників, що мають збірне або речовинне значення, своєю смисловою стороною і граматичними ознаками відрізняються іменники з конкретним значенням та іменники з абстрактним значенням.
Іменники з конкретним значенням означають предмети, що пізнаються безпосередньо за допомогою органів чуття, напр.: риба, сніг, сонце, лід, сталь, вино, море, майдан.
Окрему точно окреслену групу іменників з конкретним значенням становить група іменників, які означають одиничні предмети, напр.: олівець, книга, вівця, теля, річка, стежка. Ці іменники вільно сполучаються з кількісними числівниками і вживаються як в однині, так і в множині, напр.: колгосп — колгоспи, три колгоспи; сестра — сестри, три сестри; город — городи, п'ять городів.
Серед іменників з конкретним значенням, які позначають одиничні предмети, чітко виділяються утворені від іменників з речовинним значенням слова з суфіксом -ин(а), напр.: цибулина, картоплина, квасолина.
До групи іменників з конкретним значенням одиничності належать і назви часових понять (день, тиждень, ніч), назви нечітко окреслених просторових понять (степ, лука, берег) та предметів природи (струмок, хвиля).
До цієї групи відносяться також власні найменування — імена людей: Петро, Марина; власні географічні назви: Дніпро, Байкал, Одеса; назви окремих підприємств, установ, творів: «Серп і Молот» (завод), «Перемога» (колгосп), «Зірка» (санаторій).
