Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
244^ 5. Клична форма іменників чоловічого роду виражається закінченнями -у, -е.
1) Закінчення -у мають іменники твердої групи з суфіксами -ик, -ік,нж, -к (обмішаної групи з основою на шиплячий (ж, ч, иі, щ): батьку, дядьку, синку, техніку, механіку, конику, соловейку, товаришу, слухачу, читачу; деякі несуфіксальні іменники: тату, сину, діду. Закінчення -у (орфогр. -ю) мають іменники м'якої групи: учителю, учню, ковалю, секретарю, Івасю, Корнію, місяцю (фонет. учйтел'у, учн'у, ковал'у, секретаршу, Івас'у, KopnUjy, м'іс'ац'у).
2) Закінчення -е мають всі інші іменники чоловічого роду:
а) іменники твердої групи, крім утворених суфіксами -ик, -ік, -к (о): майстре, інженере, професоре, брате, Іване, Михайле, друже, хлопче, шевче ("від швець), кравче (від кравець);
б) іменники мішаної групи з кінцевим приголосним основи р: тесляре, маляре.
Іменники другої відміни середнього роду у звертаннях мають форму називного відмінка: місто, море, поле.
Якщо звертання складається з двох слів: іменника чоловічого роду, який означає загальну назву, та власного імені, то закінчення кличної форми буває у загальній назві, а власне ім'я може мати або кличну форму з відповідним закінченням, або форму називного відмінка: друже Олександре і друже Олександр.
Іншомовні імена та іменники, що мають на кінці г, к, х, вживаються в звертаннях в формі називного відмінка або мають кличну форму з закінченням -у, напр.: Жак, Людвіг, Фрідріх або Жаку, Людвігу, Фрідріху.
Множина
1. Називний відмінок множини іменників другої відміни граматично виражається закінченням -и, -і, -а.
1) Закінчення -и мають іменники чоловічого роду твердої групи: комуністи, передовики, громадяни, танкісти, піонери, сапери, класи.
Іменники чоловічого роду з суфіксами -анин, -янин, -ин втрачають -ин у множині, напр : селяни, громадяни, болгари, полтавчани, але грузини, осетини. Так само втрачається -ін у множині від слова хазяїн: хазяї (але хазяїни — з іншим значенням).
У художній мові закінчення -а замість -и в називному множини зустрічається в деяких іменниках чоловічого роду як діалектизм, напр.: Пройде любе літечко, повіють холода, осиплеться їх листячко і понесе вода (Гл.).
2) Закінчення -і мають іменники чоловічого роду м'якої і мішаної* груп: комсомольці, ленінці, учителі, лікарі, товариші, читачі; орфогр. -f в м'якій групі мають іменники з основою на J:
245^ водії, герої, краї (фонет. eod'ijl, eepoji, Kpaji). Закінчення мають також окремі іменники середнього роду: очі, плечі, уші. Паралельно з уші вживається (частіше) вуха.
Закінчення -а мають іменники середнього роду: озера, вікна, війська, міста, прізвища. Закінчення -а (орфогр. -я) мають усі іменники середнього роду м'якої групи: моря, серця, оповідання, прислів'я, подвір'я (фонет. мор'а, серц'а, опов'ідан'а, присл'ів}а, node'і р ja).
Деякі іменники, що становлять залишки старої форми називного відмінка двоїни, вживаються з закінченням -а або -а без диференціації в значенні: вуси і вуса, рукава і рукави, але грунта і грунти, хліба і хліби — з різним значенням.
2. В родовому відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ів, -ей або чисту основу (без закінчення).
1) Закінчення -ів (-в) (фонет. -іу)— найбільш уживане закінчення іменників чоловічого роду другої відміни: робітників, колгоспників, професорів, агрономів, учителів, товаришів, дощів, країв, настроїв, солов'їв (фонет. Kpajiy, Hacmpojiy, coAoejiy). Це ж закінчення мають деякі іменники на -е середнього роду: морів, полів; прислів'їв, міжгір'їв (фонет. npucA'iejiy, м'іжг'Ipjiy), а також деякі іменники на -а (орфогр. -я): почуттів, життів, відкриттів (фонет. почут'іу, жит'Іу, в'ідкрит'іу).
2) Чисту основу мають: а) іменники чоловічого роду, які втрачають у множині -ин: селян, громадян, татар, болгар, полтавчан, але грузинів, осетинів. Від слова хазяїн родовий відмінок множини хазяїв та з іншим значенням — хазяїнів; б) майже всі іменники середнього роду: слів, сіл, вікон, чисел, полотен, дерев, гнізд, чересел, е/дер, кілець, лє^ь, місць, сердець (і серць) (іменники з подвоєним приголосним основи в родовому відмінку втрачають це подвоєння: бажань, знань, питань, облич, роздоріж).
Чисту основу (поруч з уживанням форм із закінченням) в родовому відмінку множини мають поодинокі іменники чоловічого роду після числівників: п'ять чоловік і п'ять чоловіків (з іншим значенням); вісім день (і пара днів), пара валянок (і валянків), шість раз (і разів), але тільки чисту основу: чобіт.
3) Закінчення -ей мають іменники чоловічого роду: коней, грошей, гостей і середнього роду: очей, плечей (і пліч), ушей (і вух).
3. Давальний відмінок множини іменників другої відміни виражається закінченням -ам: робітникам, селянам, товаришам, озерам, селам, прізвищам, видовищам, плечам. Закінчення -ам (орфогр. -ям) мають іменники м'якої групи: слюсарям, шахтарям, ковалям, комсомольцям, серцям, оповіданням, обличчям (фонет. с'л'усар'ам, шахтар'ам, ковал'ам, комсомол'ц'ам, серц'ам, оповЧдан'ам, облйч'ам
246^ Про форми знахідного відмінка див. § 73, «Назви істот і неживих предметів».
