Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Зміни в основах іменників третьої відміни при відмінюванні
При відмінюванні в деяких іменниках третьої відміни чергується о і е (у відкритих складах) з і (в закритих): радість — радості, розкіш — розкоші, річ — речі, піч — печі.
§ 83. Відмінкові закінчення іменників четвертої відміни
Однина
1. Родовий відмінок однини має закінчення -и, -і. Закінчення -и мають іменники з суфіксами -ят-, -am-: хлоп'я — хлоп'яти, дівча — дівчати; закінчення -/ мають іменники з суфіксами -єн-: ім'я — імені, плем'я — племені.
2. Давальний і місцевий відмінки мають закінчення -/: хлоп'яті, дівчаті, імені, племені.
3. Знахідний однини має спільну форму з називним відмінком: хлоп'я, дівча, ім'я.
4. Орудний однини закінчується на -ам (орфогр. -ям),. а після шиплячих на -ам (без суфікса -am- і -ят-): хлоп'ям^ дівчам, ім'ям, плем'ям, а також: іменем, племенем.
5. Клична форма іменників четвертої відміни має закінчення називного відмінка і в однині, і в множині, але вона майже не вживається.
Множина
1. Називний множини має закінчення -а після суфіксів -am-, -ят-, -єн-: телята, качата, імена, племена.
2. Родовий відмінок множини має чисту основу з тими ж суфіксами: хлоп'ят, дівчат, гусят, качат, шея, племен.
3. Давальний відмінок множини має закінчення -аж: телятам, гусятам, качатам, лошатам, іменам, племенам.
4. Знахідний відмінок має форму, спільну з називним для назв неживих предметів коліщата, ed люди мають імена), або форму, спільну з родовим відмінком для назв істот (шш/ ягнят, гусят, поросят), хоч паралельно для назв тварин вживається і форма називного: /гасу ягнята, гусята. Назви людей
249^ у знахідному множини мають форму, спільну з родовим: закликати хлоп'ят, дівчат.
5. Орудний множини має закінчення -ами: хлоп'ятами, дівчатами, іменами, племенами.
6. Місцевий відмінок має закінчення -ах: при телятах, при лошатах, в іменах, в племенах.
§ 84. Відмінювання іменників, що мають форму лише множини
1. Іменникам, що мають форму тільки множини, властиві ті ж самі форми відмінювання, що й іменникам першої, другої і третьої відмін, а саме: у називному відмінку закінчення -и, -і(-ї), -а, -я. Закінчення -и мають іменники: віти, в'язи, гуси, діти, люди, ночви, найми, сіни, сани, окуляри, збоїни, сходи, відносини, зносини, обценьки, витребеньки, походеньки, посиденьки; власні імена: Афіни, Ромни, Черкаси, Карпати, Альпи і т. д. Закінчення -і(-і) мають такі, наприклад, іменники: двері, граблі, манівці, пахощі, гордощі, радощі, хитрощі, помиї, а також Гімалаї, Піренеї, Турбаї. Закінчення -а (-я) мають: вила, ясла, ворота, жорна, дрова, вінця-
2. У родовому відмінку ці іменники мають закінчення -ей, -ів (-їв) і чисту основу. Наприклад, закінчення -ей: дітей, людей, сіней, саней, дверей, курей, гусей; закінчення -ів(-їв): наймів, сходів, гордощів, хитрощів, кліщів, окулярів, помиїв, Турбаїв. Чисту основу мають, наприклад, такі іменники: ножиць, грабель, вил, ясел, воріт, зносин, відносин, Черкас, Ромен, Карпат.
3. У давальному відмінку — закінчення -ам (-ям), а в
місцевому--ах(-ях). Закінчення -ам і -ах мають іменники
з основою на твердий приголосний, тобто ті іменники, що в називному мають закінчення -и, -а, а після шиплячих -і, напр.: вила — вилам, на вилах; відносини — відносинам, у відносинах; хитрощі — хитрощам, у хитрощах, але діти — дітям, на дітях; людям, саням, курям, гусям; таке саме пом'якшення і в місцевому відмінку: на людях, санях, гусях, курях; Ромни — Ромнам, у Ромнах; іменники ворота і штани мають паралельні форми: на воротях — на воротах, штанам, штйням — у штанах, у штанях.
4. В орудному — закінчення -ами (-ями), -ми; іменники з основою на твердий приголосний мають закінчення -ами: окулярами, сходами, вилами, жорнами, хитрощами, пахощами, Ромнами, Карпатами; -ями мають іменники з основою на м'який приголосний: граблями, манівцями; закінчення -ми має частина іменників незалежно від характеру кінцевого приголосного основи: ворітьми, сіньми, саньми, дітьми, людьми, гусьми, курми і т. ін. Деякі мають паралельні форми: дверми і дверима, грішми і грошима.
.250 § 85. Незмінювані іменники
Окрему групу в морфології іменників становлять слова, що не змінюють своїх закінчень ні за відмінками, ні за числами, коли вступають у зв'язки з іншими словами речення.
Граматичні значення відмінків таких іменників у формах однини і множини виражаються синтаксично — за допомогою прийменників і різних відмінкових форм, узгоджених з цими незмінюваними іменниками, напр.:
1. Комсомольське бюро оголосило конкурс на кращу факультетську стінгазету (наз. відм. однини).
2. До комсомольського бюро надійшли пропозиції про поліпшення культурно-масової роботи в студентських гуртожитках (род. відм. однини).
3. Закуплені меблі розтйшовано на чотирьох вантажних таксі (місц. відм. множини).
4. Службове купе міститься в кінці вагона (наз. відм. однини).
5. Службові купе містяться в кінці вагона (наз. відм. множини).
До незмінюваних іменників належать такі слова:
1. Загальні назви, а також імена людей і власні географічні назви іншомовного походження, що закінчуються на голосні е (є), і(ї),о,у, ю,а(я) (у загальних назвах — на -а з попереднім голосним), напр.: кашне, фойє, колібрі, трюмо, рагу, інтерв'ю, боа (пальто відмінюється); Гейне, Барб'є, Туапсе, Паганіні, Сочі, Віньї, Дідро, Шоу, Баку, Сю, Дюма, Нікарагуа, Золя, Гойя.
