Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
4. В орудному відмінку множини іменники другої відміни мають закінчення -ами, -ми.
1) Закінчення -ами є типове для української мови: робітниками, колгоспниками, студентами, столярами, школярами, озерами, прізвищами, урочищами. Закінчення -ами (орфогр. -ями) мають іменники м'якої групи: ковалями, водіями, токарями; полями, знаннями, обличчями.
2) Закінчення -ми (паралельно з формами на -ами) мають лише деякі іменники чоловічого і середнього роду: кіньми, гість-ми, чобітьмй (чоботами і чоботями) у коліньми, крильми.
Іменники очі, плечі, уші в орудному множини паралельно з закінченням -ами (очами, плечами, вухами) мають як залишки двоїни закінчення -има: очима, плечима, ушима.
5. Місцевий відмінок множини в іменниках другої відміни має закінчення -ах. Закінчення -ах (орфогр. -ях) вживається в іменниках м'якої групи: на олівцях, на конях, у серцях, в обличчях (фонет. на олЧвц'йх, на кон'йх, у серц'йх, в облич'ах).
Зміни в основах іменників другої відміни при відмінюванні
В основах багатьох іменників другої відміни при формотворенні відбуваються такі звукові зміни:
1. В непрямих відмінках іменників чоловічого роду випадають або з'являються голосні основи о, е (які походять з колишніх зредукованих звуків ъ, ь), напр.: сон — сну, день — дня, але лоб — лоба, рот — рота, мох — моху, льон — льону. У зменшених іменниках з суфіксом -ок випадає о: лісок — ліска, ставок — ставка.
У родовому множини іменників середнього роду при збігу Приголосних в основі з'являється вставне о, е: вікно — вікон, серце—сердець (і серць), дно — ден.
2. У багатьох основах чергуються голосні о, е (із давніх О, е) з /. В називному однини іменників чоловічого роду у закритих складах маємо і, а у відкритих складах в непрямих відмінках — о, е: кінь — коня, віз — воза, лід — льоду, гній — гною, камінь — каменя, промінь — променя, коло — кіл, слово — слів, село — сіл, але пера — пер.
3. У місцевому відмінку однини кінцеві приголосні основ г, к, X перед закінченням (із старого t) змінюються на з, Ц> с: поріг — на порозі, обсяг — в обсязі, торг — на торзі, луг —у Ay3if берег —На березі, рік —у році, бік —на (тому) боці, язик —на язиці, горох —у горосі, поверх —на поверсі, порох —у поросі; також паралельні форми із закінченням -у:
247^ на торгу, на лугу, на боку. (Про це див. розділ «Фонетика», § 49, «Чергування приголосних»).
4. У кличній формі кінцеві приголосні основ г, к, х перед закінченням -е змінюються на ж, ч, ш: друг — друже, байрак — байраче, Явтух — Явтуиіе, горох — гороше; ц' змінюється на
хлопець — хлопче, кравець — кравче, швець — шевче (з випадним о: парубок — парубче).
Примітка. Наявність паралельних закінчень у різних відмінках іменників другої відміни, як і в інших іменниках, з'ясовується причинами історичного порядку. Іменники другої відміни в давній мові належали до двох окремих відмін: до так званої відміни з основою на о, до якої належали, приміром, такі слова, як плодъ, вълкъ, конь, і до відміни на ъ або у коротке, до якої належали іменники сынъ, домъ, медъ і ін Кожна з цих відмін мала свої окремі відмінкові закінчення. Після злиття цих двох відмін в одну сучасну другу відміну в окремих відмінках однини збереглися закінчення обох колишніх відмін, хоч вживаються вони тепер зовсім за іншими принципами. Наприклад, у родовому відмінку однини закінчення -а, -я— спадщина колишніх іменників основ на о (вълка, плода, коня), а закінчення -у— спадщина іменників основ на ъ (сыну, дому, меду). У давальному відмінку однини закінчення -ові, -еві походять від іменників основ на ъ (сынова, домови, медови), а закінчення -у, -ю— від основ на о (вълку, плоду, коню) і т. д. У деяких відмінках відбулося повне злиття давніх закінчень, наприклад, в орудному однини (вовком, плодом, сином, Ліедож, конем), а в давальному, місцевому і за незначним винятком в орудному відмінках множини відбулося вирівнення закінчень в іменниках всіх відмін.
§ 82. Відмінкові закінчення іменників третьої відміни
Однина
В орудному однини всі іменники третьої відміни мають закінчення -у (орфогр. -ю), причому приголосний основи, якщо він стоїть після голосного, подвоюється: тінню ,доповіддю, сіллю, річчю, суттю, подорожжю.
Подвоєння приголосного не буває:
а) коли основа закінчується на губний б, п, в, ф, м, на
на плавний р: любов'ю, кров'ю, верф'ю, матір'ю, кіновар'ю, нехворощю;
б) при збігу приголосних у кінці основи перед -/о: вістю, су-масністю, смертю, жовчю.
У кличній формі іменники цієї відміни майже не вживаються. Лише зрідка — переважно в поезії — зустрічаємо: радосте, юносте.
Множина
Називний множини всіх іменників третьої відміни має закінчення доповіді, вісті, галузі, подорожі; в родовому — закінчення -ей: повістей, доповідей, ночей, подорожей, але матерів; в давальному — закінчення -ам (орфогр. -ям), після шиплячих (ж, ч, ш, щ) -ам: доповідям, вістям, подорожам, ночам*
248^ Уваги до відмінювання іменника мати
В іменнику мати при відмінюванні з'являється суфікс -ер-у таких відмінках: в родовому, давальному і місцевому однини (матері, на матері) та в усіх відмінках множини: матері, матерів, матерям і т. д.; у знахідному однини — матір, в орудному однини — матір'ю; в родовому і знахідному відмінках множини — закінчення -ів: матерів.
