Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка):
Змінюються ідеали і норми доказовості й обгрунтування знання. На відміну від класичних зразків обгрунтування теорій у квантово-реля-тивістській фізиці припускаться експлікація при викладенні теорії операційної основи введення системи понять (принцип спостереження) і з’ясовування зв’язків між новою і попередніми її теоріями (принцип відповідності).
Нова система пізнавальних ідеалів і норм забезпечувала значне розширення поля досліджуваних об’єктів, відкриваючи шлях до освоєння складних саморегулюючих систем. На відміну від малих систем такі об’єкти характеризуються рівневою організацією, наявністю відносно автономних і варіабельних підсистем, масовою стохастичною взаємодією їхніх елементів, існуванням керуючого рівня і зворотних зв’язків, що забезпечують цілісність системи.
Саме включення таких об’єктів у процес наукового дослідження сприяло серйозним перебудовам в картинах реальності головних галузей природознавства. Процеси інтеграції цих картин і розвиток за-гальнонаукової картини світу стали здійснюватися на базі уявлень про природу як складної динамічної системи. Цьому сприяло відкрит-
В. М. Шейко. Основні етапи та тенденції розвитку цивілізації
99
тя специфіки законів мікро-, макро- та мега-миру у фізиці і космології, інтенсивне дослідження механізмів спадкоємності в тісному зв’язку з вивченням надорганізмових рівнів організації життя, виявлення кібернетикою загальних законів управління і зворотного зв’язку. Тим самим створювалися передумови для побудови цілісної картини природи, в якій просліджувалася ієрархічна організованість Всесвіту як складної динамічної єдності. Картини реальності, що вироблялися в окремих науках, на цьому етапі ще зберігали свою самостійність, але кожна з них брала участь у формуванні уявлень, які потім включалися в загальнонаукову картину світу. Остання, у свою чергу, розглядалася не як точний і остаточний портрет природи, а як система, що постійно уточнюється і розвивається відповідно до істинного знання про світ [1].
Всі ці радикальні зрушення в уявленнях про світ і процедури його дослідження супроводжувалися формуванням нових філософських основ науки. Ідея історичної мінливості наукового знання, відносної істинності вироблених у науці онтологічних принципів з’єднувалася з новими уявленнями про активність суб’єкта пізнання. Він розглядався вже не як дистанційований від досліджуваного світу, а як той, що знаходиться усередині нього, детермінований ним. Виникає розуміння того, що відповіді природи на наші питання визначаються не тільки устроєм самої природи, але й способами нашої постановки питань, що залежить від історичного розвитку засобів і методів пізнавальної діяльності. На цій основі з’являлося нове розуміння категорій істини, об’єктивності, факту, теорії, пояснення [1].
Радикально видозмінювалася і «онтологічна підсистема» філософських основ науки. Розвиток квантово-релятивістської фізики, біології і кібернетики був пов’язаний з включенням нових значень у категорії частини і цілого, причинності, випадковості і необхідності, речі, процесу, стану та ін. Можна сказати, що ця «категоріальна сітка» вводила новий образ об’єкта, що представав як складна система. Уявлення про співвідношення частини і цілого стосовно до таких систем включають ідеї незведення стану цілого до суми станів його частин. Важливого значення при описі динаміки системи набувають категорії випадку, потенційно можливого і справжнього. Причинність не може бути зведена тільки до її лапласівського формулювання — виникає поняття «очевидної причинності», що розширює зміст традиційного розуміння даної категорії. Нового змісту набуває категорія об’єкта: він розглядається вже не як собі тотожна річ (тіло), а як процес, що відтворює деякі стійкі стани і є мінливим у ряді інших характеристик. Всі описані перебудови основ науки, що характеризували глобальні революції в природознавстві, були викликані не тільки її експансією в нові предметні галузі і виявленням нових типів об’єктів, але і змінами місця і функцій науки та людини в громадському житті.
100
HOBATA НОВІТНЯ ІСТОРІЯ
За цей період відбулося становлення і розвиток телекомунікацій, що цілком об’єднали людство: застосування телефону (А. Г. Белл), 1877 p.; звукозаписний устрій — фонограф (Т. А. Едісон), 1882 p.; радіозв’язок (А. С. Попов), 1895 p.; здійснений початок регулярних радіотрансляцій (перша половина XIX ст.). З другого боку, були відкриті джерела енергії, що поставили питання про подальше існування цивілізації (ядерна зброя, перший ядерний вибух у 1945 p.). За цей період було створено засоби, що визначили подальші шляхи розвитку цивілізації: перша ЕОМ (1946 p.), транзистор (1948 p.), локальні багатотермінальні інформаційно-сотові мережі, які є інформаційними осередками цивілізації. Після запуску штучного супутника Землі в 1957 р. з’явилися системи космічного зв’язку. На базі їх та локальних інформаційно-сотових мереж у 80-х роках XX ст. народилася всесвітня інформаційна мережа Інтернет, що поклала початок єдиному світовому розподіленому інформаційно-сотовому суспільству. З того періоду почалася світова історія інформатизації суспільства, інформаційних ресурсів і технологій.
