Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> История -> Посохов С.И. -> "Археологія, стародавня та середньовічна історія " -> 51

Археологія, стародавня та середньовічна історія - Посохов С.И.

Посохов С.И. Археологія, стародавня та середньовічна історія — НМЦ «СД», 2000. — 287 c.
ISSN 0320-8281
Скачать (прямая ссылка): vestnikharkovskogouniver2000.pdf
Предыдущая << 1 .. 45 46 47 48 49 50 < 51 > 52 53 54 55 56 57 .. 142 >> Следующая


Транспорт відігравав важливе економічне та стратегічне значення для кожної держави. В Україні у другій половині XIX ст. існували залізничні училища та спеціальні транспортні відділення при навчальних закладах інших профілів (зв’язку, електротехніки, будівництва та транспортних служб). У 60-70-х роках XIX ст. організація роботи залізничних училищ проходила на основі приватної та громадської ініціативи. З 1878 року Міністерство шляхів сполучення почало контролювати та організовувати їх діяльність. У цьому році був проведений з’їзд викладачів навчальних закладів на транспорті. Дискутувались питання, пов’язані з організацією залізничних училищ, навчальним процесом, утриманням. З’їзд затвердив програми та навчальні плани училищ [5, с. 42].

1886 року було видано «Положення про залізничні училища» [11, с. 3]. Згідно з цим документом, до залізничних училищ приймали переважно дітей залізничників та службовців залізниць. Охочих вчитись було більше, ніж вакантних місць. Термін навчання становив 3-4 роки. Мережа залізничних училищ була більш впорядкована у порівнянні з іншими навчальними закладами цієї ланки. В них була добре налагоджена справа практики та стажування. Учні старших курсів і випускники відряджались у період літньої практики або стажування до залізничних майстерень, до служби шляхів сполучення і на телеграф. Випускники працювали машиністами та їх помічниками, техніками, майстрами, телеграфістами.

Харківське залізничне училище було відкрите 1874 року. Воно було добре устатковано, мало значну технічну бібліотеку. Викладачами працювали професори місцевих вузів, інженери-транспортники, в тому числі ті, що займали значні посади в окрузі шляхів сполучення та на залізницях [6, ф. 166, оп. 2, спр. 1020, арк. 13]. У всіх училищах існував такий соціальний інститут, як Попечительські товариства, зокрема і в залізничних.

Для кожного залізничного училища комітет місцевого попечительства складався з 9 членів, призначених начальником сполучення залізниць та 9 обраними службовцями на 3 роки [11, с. 36]. Після 1906 року залізничні училища опинились під подвійним керівництвом: Міністерства шляхів спо-
108

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

лучення та Міністерства народної освіти. їх мережа інтенсивно розширювалась. 1913 року в Україні працювало 49 залізничних училищ [2, с. 110].

Слід зазначити, що більшість петербургських та московських банків були тісно пов’язані з промисловістю та сільським господарством України: Російські торгівельно-промисловий, азовсько-донський, банк зовнішньої торгівлі, Російсько-Азіатський, Міжнародний. В умовах після -реформеного розвитку в Україні відкрились регіональні банки, спільні підприємства, комерційні структури, а тому були всі підстави для заснування комерційних училищ. Попит на банківських службовців, комерсантів був значним.

Першими в Україні були відкриті комерційні училища в Харкові та Одесі 1893 року [8, ф. 820, on. 1, спр. 24, арк. 3]. В 1913/1914 роках в Україні діяло 115 комерційних училищ [6, ф. 166, оп. 4, спр. 328, арк. 4]. Вони набули широкої популярності. Неодноразово за ініціативою промислових та фінансових кіл проводились з’їзди працівників технічної та професійної освіти. Делегатами на цих з’їздах були директори та викладачі середніх та вищих навчальних закладів, представники державного апарату, громадські діячі та науковці. Міністерство народної освіти з 1892 по 1917 рік видавало часопис «Професійна та комерційна освіта» [12, с. 28].

Щодо сільськогосподарської освіти, то до кінця XIX ст. в Російській імперії нараховувалась 61 нижча сільськогосподарська школа [5, с. 42]. На їх базі в другій половині XIX ст. в Україні почали створюватись сільськогосподарські училища. Земства і громадськість України, а з 70-х pp. XIX ст. і держава, сприяли створенню сільськогосподарських училищ. Вони поділялись на земські, приватні та урядові. Сільськогосподарські училища існували двох категорій: загальні та спеціальні (із садівництва, городництва, бджільництва). В Україні найстарішими з них були: Уманське училище садівництва та землеробства (створено в Одесі 1844 року, а в 1858 році переведено до Умані) [6, ф. 166, оп. 2, спр. 1078, арк. 14]; Харківське сільськогосподарське училище з 1855 року, Херсонське

з 1874 року [6, ф. 166, оп. 2, спр. 1112, арк. 5].

1899 року катеринославським земством поблизу станції Єрастівка була заснована Верхнєдніпровська нижча сільськогосподарська школа, яка 1911 року була атестована як сільськогосподарське училище. Воно мало добре обладнані кабінети та лабораторії, а також 500 десятин землі в 12 верстах від головних навчальних корпусів [6, ф. 166, оп. 2, спр. 1435, арк. 216]. 1902 року за підтримкою з’їзду мукомолів в Україні виникло єдине такого типу приватне млинарне училище Бернштейна в Одесі. Цей навчальний заклад готував кадри мірошників для всієї України. 1909 року його перетворили на млинарно-технічне училище [6, ф. 166, оп. 2, спр. 1435, арк. 214]. 1913 року в Україні працювало 17 сільськогосподарських училищ з кількістю учнів 2697 чол. [1, с. 29]. Треба зазначити, що цілком коштами державної скарбниці (не рахуючи плати за навчання, прибутків від сільськогосподар-
Предыдущая << 1 .. 45 46 47 48 49 50 < 51 > 52 53 54 55 56 57 .. 142 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed