Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
231
Розділ 4
Зап'ястковий м'якуш є у собаки в ділянці додаткової кістки зап'ястка. У коня зап'ястковий м'якуш (каштан) знаходиться на медіальній поверхні дистального відділу передпліччя, а заплесновий — на медіальній поверхні плесна (див. рис. 4.1). П'ясткового (плеснового) мякуша у свині і великої рогатої худоби немає, у коня він має вигляд острогів — calcar metacarpeum et metatarseus, які обмежені волоссям щітки. У собаки цей м'якуш має вигляд великої подушечки.
Пальцевий м'якуш є у всіх тварин на кожному пальці, особливо добре він розвинений у коня (рис. 4.7). З підшкірної основи м'якуша у коня розвивається парний хрящ — cartilago tori, який бере участь в амортизації копита. За формою хрящ дещо чотирикутний і прилягає до бічної частини копитової стінки. Пальцевий м'якуш у коня називається стрілкою копита — cuneus ungulae. Епідерміс стрілки дуже добре розвинений і утворює рогову стрілку — cuneus corneus. В останній розрізняють верхівку 10 — apex cunei, основу — basis cunei — і дві ніжки 11 — crus cunei laterale et mediale. По боках від стрілки проходять дві борозни 12 — sulcus paracunealis lateralis et medialis, які відділяють рогову стрілку від рогової підошви копита. На внутрішній поверхні стрілки виділяється центральна стрілкова борозна 5— sulcus cunealis, у центрі якої знаходиться підвищення — ость стрілки 6 — spina cunei.
Копито — ungula — складний спеціалізований утвір, розміщений на дистальних кінцях ніг у однокопитних (див. рис. 4.7). Воно є гомологічним органом кігтя й нігтя. Разом з пальцевим м'якушем, який входить до його складу, копито забезпечує опору на землю та амортизацію. На копиті розрізняють анатомічно добре виражені чотири ділянки: облямівку, вінець, стінку та підошву. Кожна ділянка складається з епідермісу і власне шкіри. Підшкірна основа є лише в ділянці облямівки й вінця.
Копитова облямівка (край) (див. рис. 4.7, 6) — limbus ungulae — у вигляді вузької (0,5 см), безволосої смужки шкіри міститься на межі шкіри і рогової капсули копита. Ростковий шар епідермісу облямівки продукує тонкий блискучий трубчастий ріг, який зовні вкриває рогову капсулу копита (глазур). Він добре помітний у молодих тварин.
Копитовий вінець (див. рис. 4.7, 17) — corona ungulae — у вигляді широкого валика (до 1,5 см) розміщений дистальніше від облямівки, обмежуючи напівкільцем передню й бічні стінки пальця. Він формує проксимальний вінцевий край рогової капсули. Власне шкіра вінця на внутрі-
Рис. 4.8. Ратиця корови:
1 — стінка; 2 — підошва; 3 — біла лінія; 4— пальцевий м'якуш; 5— рогові утвори
232
СИСТЕМА ОРГАНІВ ШКІРНОГО ПОКРИВУ
шній поверхні рогової капсули формує вінцеву борозну — sulcus coronarius. Отже, власне шкіра разом з ростковим шаром епідермісу має вигляд валика з тонкими сосочками, які опущені вниз. Ростковий шар епідермісу продукує найтовщий (1,5 см) трубчастий ріг рогової капсули 4.
Копитова стінка (див. рис. 4.7, 18) — paries ungulae — найбільша частина копита, утворює передню й бічні поверхні копита і, продовжуючись на підошву, формує заворотну стінку 13 та кут 14. Власне шкіра стінки разом з ростковим шаром епідермісу має форму листочків, а заворотна частина стінки — сосочків. Власне шкіра стінки міцно зростається з окістям копитової кістки. Ростковий шар епідермісу продукує м'який і світлий листочковий ріг 7 Дистальний край рогу на підошві виділяється у вигляді білої лінії 7 — linea alba ungulae, куди під час підковування коня вбивають цвяхи (ухналі).
Копитова підошва — solea ungulae — не має підшкірної основи, і власне шкіра підошви зростається з окістям копитової кістки. Власне шкіра підошви має форму тонких сосочків. Ростковий шар епідермісу продукує м'який трубчастий ріг 8.
Отже, ростковий шар епідермісу чотирьох ділянок копита та копитової стрілки формує суцільну рогову капсулу. На капсулі розрізняють два краї — проксимальний (вінцевий) і дистальний (підошовний), а також рогову стінку, підошву й рогову стрілку. На роговій стінці виділяють зачіпну ділянку, яка переходить у бічні та заворотні кути. Місце переходу стінки на підошву називається заворотним кутом 14, а загнуті ділянки відповідно називають заворотними 13. Рогова підошва складається з тіла і гілок 15, між якими знаходиться рогова стрілка 9. Існує відмінність між переднім і заднім копитами. Зачіпна ділянка копита передньої кінцівки утворює кут із землею 45— 50°, а задньої — 50—60°. Відношення п'яткової ділянки до зачіпної на передній кінцівці становить 1 : 3, а на задній — 1 : 2.
Рис. 4.9. Дистальний відділ кінцівки собаки:
1 — зап'ястковий м'якуш; 2 — п'ястковий м'якуш; 3 — пальцеві м'якуші; 4 — зв'язка кігтя; 5 — кігтьова борозна; 6 — кігтьова стінка; 7— кігтьовий валик
233
Розділ 4
Ратиці великої рогатої худоби, вівці, кози та свині за формою нагадують половину копита коня, однак у них немає заворотних частин і підошва слабко розвинена (рис. 4.8).
Кіготь — unguiculus — характерний утвір у хижаків та гризунів, функціонує як орган нападу, захисту та переміщення по деревах (рис. 4.9). Форма кігтя різна. На відміну від тазових кінцівок кігті на грудних кінцівках мають особливі зв'язки, що утримують кігті в трохи піднятому положенні, і не спираються на землю.
