Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Захисна функція. Шкірний покрив захищає тіло від механічних, фізичних та хімічних ушкоджень, запобігає проникненню мікроорганізмів.
Рецепторна функція. Шкірний покрив тісно пов'язаний з нервовою системою і є її сильним рецепторним утвором. В шкірі міститься багато різних рецепторів. Підраховано, що на 1 см2 шкіри знаходиться 2 теплових, 12 холодових, 25 дотикових і 150 больових рецепторів. Завдяки цьому нервова система передає всім органам організму інформацію, зумовлюючи при цьому (залежно від сили й характеру подразнення) стимулювання чи пригнічення їх функції. Ці властивості враховують при лікуванні внутрішніх органів, впливаючи на останні через дію на біологічно активні точки шкіри.
219
Розділ 4
Шкірний покрив тісно пов'язаний з внутрішніми органами, гіпофізом, наднирковими та іншими залозами. Настої з шкіри можуть діяти як стиму-лювальні, судинозвужувальні та протимікробні речовини. У шкірі міститься близько 70 ферментів.
Шкірі властива видільна функція. За допомогою потовиділення виділяється до 27 % води, велика кількість вуглекислого газу (вугільної кислоти, до 10 г).
Шкіра є своєрідним депо крові, води, солей. Вона виконує також імунобі-ологічну (вакцини білкової природи), теплорегулювальну, дихальну (1—8 %) та інші функції.
Розвиток і функції шкірного покриву залежать від функціонування інших органів тіла. Наприклад, у період статевого дозрівання під дією статевих гормонів з'являються деякі нові статеві ознаки, що виявляються у відмінностях у волосяному покриві та розміщенні підшкірної жирової тканини (особливо помітні у людини).
Рис. 4.1. Шкірний покрив коня:
1— cirrus capitis; 2 — juba; 3— cirrus caudae; 4— torus tarseus; 5— torus metacarpeus et metatarseus; 5 — cirrus metacarpeus et metatarseus; ?— torus carpeus; 7— ungula
220
СИСТЕМА ОРГАНІВ ШКІРНОГО ПОКРИВУ
<$> РОЗВИТОК ШКІРНОГО ПОКРИВУ
Епідерміс шкіри утворюється за рахунок ектодерми, а власне шкіра і підшкірна основа розвиваються з мезодерми (дерматоми).
Шкірний покрив у безхребетних має ектодермальне походження і представлений одношаровим епітелієм. Такий епітелій є ще в ланцетника. Епітеліальні клітини часто бувають війчастими (черви, личинка ланцетника). Епітелій містить розсіяні залозисті й чутливі клітини. У ланцетника, круглоротих та деяких амфібій епідерміс зовні вкритий шкірочкою (кутикулою).
У круглоротих (мінога) епідерміс багатошаровий, з'являється власне шкіра з колагеновими й еластичними волокнами. У селахій (акула) шкіра складається з багатошарового епідермісу, вкритого плакоїдною лускою, та власне шкіри. Луска характерна для риб, рептилій. Рештки луски збереглися у птахів на кінцівках і в деяких ссавців на хвості (бобер, пацюк) або вкривають усе тіло (ящери, броненосець). Як явище атавізму у ембріона бурого ведмедя шкіра вкрита лусками, між якими росте волосся. Луска ссавців і птахів (а також рептилій) має ектодермальне походження.
Залози в шкірі риб одноклітинні. У амфібій багатоклітинні залози, добре розвинуті, що важливо для шкірного дихання. У рептилій залози не розвиваються по всій поверхні тіла, а є лише деякі спеціалізовані залози (стегнові). Так само і у птахів (куприкова залоза).
У ссавців у шкірі багато залоз, проте роговий шар епідермісу зберігся. З'явились і нові залози — молочні. Цікаво, що під час годівлі молоком виникають специфічні зміни не лише у самок, а й у новонароджених: збільшення розмірів язика (хижаки), прискорений ріст передніх кінцівок (гризуни), розвиток м'язів губного апарату (людина).
Вважають, що молочні залози виникли з особливих потових залоз. Спочатку це були дрібні залози, які розміщувалися по нижній передній стінці, і їхній секрет виділявся безпосередньо на шкіру та волосся. Наприклад, у кач-коноса (однопрохідні) дрібні трубчасті залози відкриваються в сумку волоса і молоко стікає по волосині. Маля злизує молоко матері, яка лягає на спину. У єхидни такі залози розміщені по боках від білої лінії живота (залозисте поле). У процесі еволюції залози групуються і розміщуються парами вздовж черевної стінки. Висмоктування молока малям сприяє розвитку сосків (у більшості сумчастих соски з'являються на період ссання, а потім редукуються). Кількість залоз (сосків) залежить від кількості народжуваних. Залежно від умов життя, коли ссання неможливе, самка впорскує молоко малюку (китоподібні).
В онтогенезі система органів шкірного покриву розвивається з ектодерми й мезодерми. Наприклад, у свині (ембріон) у віці одного місяця епідерміс одношаровий, як у нижчих представників хребетних; потім він стає двошаровим (це має місце і у личинок амфібій), а у віці 2—2,5 місяця епідерміс багатошаровий. Склад шкіри ускладнюється за рахунок мезенхіми, яка утворює власне шкіру та підшкірну основу. Паралельно відбувається розвиток похідних шкіри, який у плодів великої рогатої худоби закінчується до 4 місяців, а в овець — у 2,5—3,5 місяця.
Молочні залози виникають парами у вигляді молочних точок (при довжині ембріона 8 см у великої рогатої худоби), які розміщуються на молочних
