Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Шкіра отримує значну кількість нервових волокон через спинномозкові нерви. До складу останніх входять не лише аферентні й еферентні нервові волокна, а й волокна автономної нервової системи. Чутливість окремих ділянок тіла різна, особливо чутлива шкіра навколо рота, дистального відділу кінцівок. У шкірі міститься значна кількість (від загальної кількості їх в організмі) ліпідів (2 %), нейтральних жирів і жирних кислот (5 %), холестерину (17 %), хлориду натрію (33 %). Крім того, в ній є калій, натрій, магній, кальцій, бром, фтор, йод, фосфор тощо.
У вигляді особливих утворів шкіри у жуйних на шиї та середній лінії передньої частини грудної стінки розрізняють шкірну вентральну поздовжню складку — plica longitudinalis ventralis. Шкірна складка є у мериносових овець на шиї (комір), шкірні сережки — в ділянці гортані у кози, вівці та іноді у свині.
У побутовій термінології під шкірою розуміють ту частину, в якій немає епідермісу та підшкірної основи. Шкірний покрив без підшкірної основи називають хутром.
<$> ПОХІДНІ ШКІРНОГО ПОКРИВУ ? ВОЛОССЯ
Шкіра вкрита добре вираженим волосяним покривом, який захищає організм від вологи та механічних чинників. Розвиток волосся залежить від кліматичних умов: у теплій місцевості волосся більш рідке, ніж у холодній, а пухового волосся взагалі може не бути (правило Ренша). Волосся погано проводить електричний струм, зате йому властива висока гігроскопічність. Густота волосся перебуває в прямій залежності від товщини шкіри. У тварин з товстою шкірою волосся майже немає (слон, бегемот, носоріг).
224
СИСТЕМА ОРГАНІВ ШКІРНОГО ПОКРИВУ
Волосся у тварин має різне забарвлення, що зумовлено низкою чинників: пігментацією, вмістом повітря в клітинах волосся, тонкою поверхневою структурою волосся (різний ступінь блискучості волосся зумовлений заломленням світла). Тварини бувають різної масті — однотонні (переважно тварини холодного клімату) та візерункові. Вважають, що філогенетично найбільш примітивним є забарвлення з поздовжніх смуг, плямистість є вторинним явищем, а однотонний колір є філогенетично наймолодшим. Доказом цього є те, що тварини з однотонним забарвленням у молодому віці смугасті чи плямисті (дикі свині, олені, дикі коні, лев, пума).
У волосині розрізняють корінь (див. рис. 4.3, 2) — radix pill, розміщений у шкірі, і стрижень 1 — scapus pill, що виступає з шкіри. Корінь волосини починається потовщенням, яке називають волосяною цибулиною 3— bulbus pill — і яка є місцем росту волосини. Центра волосяної цибулини досягає багатий на судини сполучнотканинний сосочок волосини 4— papilla pill, який живить волосину. Корінь волосини розміщується в сполучнотканинно-епітеліальному фолікулі волосини 6— folliculus pili. Останній складається із сумки волосини 5 — bursa pili — і кореневих піхов — vaginaе radk^s.
Волосина складається з мозкової речовини— medulla pili, або серцевини (у тонкій волосині шерсті її немає), кори волосини— cortex pili, що складається З ДОВГИХ, ПОЗДОВЖньо розміщених рогових лусочок (зроговілі клітини). Зовні кора вкрита
шкірочкою волосини -
cuticula pili, що складається з одного шару пластинчастих, дуже зроговілих без'ядерних клітин — рогових лусочок. Рисунок лусочок та їх розміщення залежать від виду, породи, віку, статі та ділянки тіла тварини (рис. 4.4).
До сумки волосини під тупим кутом підходить маленький (у коня діаметром 10—45 мкм, у свині — до 40 мкм) м'яз — підіймач волосини 9 — m. ar-rector pili, який складається з непосмугованих м'язових волокон. М'яз спрямовується косо до епідермісу і обмежує знизу сальну залозу. Найсиль-ніший він у вівці й свині. Рис. 4.4. Схема особливостей будови шкірочки волосини у
свійських тварин (за Ю. Техвером, 1971)
225
Розділ 4
За зовнішнім виглядом розрізняють волосся покривне, довге і чутливе (у вівці розрізняють ще остьове, пухове й перехідне).
Покривне волосся має добре виражену серцевину, тоді як у шерстній волосині її немає, що зумовлює ніжність такого волосся. До покривного волосся належить ще щетинисте волосся (у свині).
Волосся чубка — cirrus capitis, гриви — juba, щітки — cirrus pedis у коня і волосся хвоста — cirrus caudae — у великої рогатої худоби та коня належить до довгого волосся (див. рис. 4.1).
Чутливе волосся (синуозне) розміщується в шкірі голови, особливо біля носових отворів, очей, рота. Корені чутливого волосся лежать глибше від таких покривного і багаті на нервові закінчення. Фінські вчені довели, що, наприклад, у тюленя в чутливому волоссі нараховується 1000—1200 нервових закінчень (у 10 разів більше, ніж у щура й кішки), що дає їм змогу відчувати джерела подразнень, які надходять з великих відстаней (навіть удосконалені прилади не завжди їх фіксують). Хоча в чутливому волоссі немає підіймачів волосини, однак у зовнішню стінку фолікула волосини впинаються волокна скелетних м'язів, що підходять сюди, чим і пояснюється така рухливість волосся.
На 1 см2 поверхні шкіри у великої рогатої худоби росте до 2600 волосин, у коня — 700, овець романовської породи — 3000—4000, а у мериносів — до 8000 волосин. Маса, довжина та густота волосся залежать, наприклад, від типу великої рогатої худоби: у тварин м'ясних типів ці показники вищі, ніж у молочних. У диких тварин товщина волосся більша, ніж у свійських.
