Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
на
221
Розділ 4
лініях. При цьому закладається кілька пар навіть у тих тварин, в яких у дорослому стані одна пара залоз (у людини закладається до 5 пар). Надалі зайві залози редукуються. Проте бувають випадки, коли вони залишаються (рис. 4.2) і можуть виділяти молоко (політелія).
У ранньому віці молочні залози в недорозвиненому стані є у самок і самців, однак протоки розвинені тільки в самок. З настанням статевої зрілості вони інтенсивно розвиваються лише у самок. Іноді спостерігається розвиток молочних залоз у самців (явище атавізму), що підтверджує функціонування залоз у минулому в обох статей.
Ф БУДОВА ШКІРИ
Шкіра складається з епідермісу, дерми, або власне шкіри, та підшкірної основи (рис. 4.3). Епідерміс — epidermis (І — це багатошаровий плоский зроговілий епітелій. Товщина і клітинний склад епідермісу різняться залежно від виду та породи тварин. Він особливо потовщується там, де постійно відбувається тертя або тиск.
В епідермісі шкіри розрізняють кілька шарів: основний — stratum basale, шипуватий — stratum spinosum, зернистий — stratum granulosum, блискучий — stratum lucidum — і роговий — stratum corneum. Основний і шипуватий шари об'єднують під назвою «ростковий» — stratum germinativum.
У свійських тварин зернистий і блискучий шари є лише в окремих місцях і слабко розвинуті. У свиней блискучого шару немає.
Зернистий шар складається з кількох шарів плоских клітин, всередині яких є кератогіалін. Останньому властива значна міцність і еластичність.
Він розтягується в холодній воді на 50-70 %, а в гарячій — до 100 % (з попереднім відновленням довжини).
В основному шарі епідермісу розміщуються пігментні клітини — меланоцити, які виробляють мела-нінові зерна. Якщо їх немає, епідерміс непігментований (явище альбінізму).
Через епідерміс шкіри всмоктуються алкоголь, борна й саліцилова кислоти, йод, сполуки ртуті, свинцю, статеві гормони на мазевій основі тощо. У власне шкіру речовини потрапляють через протоки залоз та волосяні лійки.
Епідерміс з власне шкірою з'єднується за допомогою базальної
Р 42 Д . . мембрани.
Рис. 4.2. Додаткові соски чоловіка
222
СИСТЕМА ОРГАНІВ ШКІРНОГО ПОКРИВУ
Власне шкіра — derma, s. corium (ІІ) — складається із сосочкового — stratum papillare — та сітчастого — stratum reticulare — шарів. Більш поверхневий сосочковий шар складається з пухкої сполучної тканини. Сосочковий шар переходить у сітчастий без чітких меж. Товщина сосочкового шару залежить від виду тварин: у великої рогатої худоби він становить 18—30 %, у вівці — 50—70, у коня — 30—40 % товщини основи шкіри. Сосочковий шар виконує в основному трофічну функцію.
Сітчастий шар, утворений щільною неоформленою сполучною тканиною, різко відрізняється на спинній і черевній частинах тіла. Сітчастий шар на спині, на відміну від сітчастого шару на животі, складається з товстих колагенових пучків, які щільно лежать і густо переплітаються, що надає шкірі особливої міцності.
У власне шкірі розміщені потові й сальні залози, корені волосся, непос-муговані м'язи — підіймачі волосся. Розміри потових залоз залежать від товщини сосочкового шару.
Підшкірна основа — tela subcutanea (ІІІ) — з'єднує шкіру з глибше розміщеними органами і складається з пухкої волокнистої сполучної тканини, яка має багато жирових клітин. Саме тут відкладається жир, особливо при відгодівлі тварин.
Рис. 4.3. Схема будови шкіри:
І— епідерміс; ІІ— власне шкіра; ІІІ— підшкірна основа; IV— чутлива волосина; V— покривна волосина; VI— фолікул волосини; VII— сальна залоза; VIII— потова залоза; ІХ— зміна волосини; 1 — стрижень волосини; 2— корінь волосини; 3— волосяна цибулина; 4— сосочок волосини; 5— сумка волосини; 6 — коренева піхва; 7— сальна залоза на розрізі; 8 — потова залоза на розрізі; 9— підіймач волосини; 10— синуси сумки волосини; 11— нова волосина; 12— нерви; 13— шкірні рецептори; 14— артерія; 15— вена; 16 — лімфатична судина; 17— судинне сплетення; 18— линяюча волосина
223
Розділ 4
У деяких тварин спостерігається значне нагромадження жиру (китоподібні, ластоногі), що сприяє збереженню теплоти. Жир накопичується залежно від пори року та виду тварин. У різних частинах тіла величина жирових відкладів різна, особливо багато їх у ділянці шиї, крупа. Зовсім немає жирових відкладів у шкірі вушних раковин, повік та статевого члена. В деяких тварин у певних місцях тіла (горби у верблюда, курдюк у вівці) жир формує спеціальні утвори.
Маса шкіри становить, кг: у великої рогатої худоби 20—40, у коня— 8—20, у свині— 7—10, у вівці— 1,5—2,5. Товщина шкіри також різна, мм: у великої рогатої худоби— 3—6, у коня— 1—7, у свині— 0,6—3, у вівці— 0,7—2, у верблюда — 6—12. Найтовща шкіра на спині, шиї та бічних частинах тіла, тонка — на животі та медіальній поверхні кінцівок. У старих тварин шкіра товща, ніж у молодих, у самців товща, ніж у самок. Шкіра не лише міцна, а й еластична. Еластичність різних ділянок шкіри тіла неоднакова. Все це враховують під час дослідження тварин.
Шкіра надзвичайно добре забезпечується кров'ю, що важливо для підтримання сталої температури тіла. Особливо багато кровоносних і лімфатичних судин у власне шкірі та підшкірній основі. Під епідермісом розміщений значний шар капілярів. Найбільш виражені в шкірі артеріоло-венулярні анастомози (вушна раковина, кінцівки).
