Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Вим'я вкрите тонкою еластичною шкірою з ніжним волоссям. Складається з активно діючої паренхіми (залозистої тканини) і сполучнотканинної основи (строми). Ступінь розвитку цих елементів пов'язаний з періодами лактації. У лактуючих тварин паренхіми значно більше, ніж строми. З віком залозиста тканина атрофується і заміщується сполучною й жировою.
Вим'я прикріплене до черевної стінки й утримується підвішуючим апаратом: поверхневою і глибокою фасці-ями та підвішуючою зв'язкою вим'я — lig. Suspensorium uberis. Отже, під шкірою вим'я знаходиться поверхнева й глибока фасції, а також сполучнотканинно-жирова капсула. Остання віддає в глибину вим'я перекладки — trabeculae, які ділять залозу на часточки. Підвішуюча зв'язка є частиною глибокої фасції.
Паренхіма вим'я складається з окремих часточок — lobuli, що мають особливу систему розгалуження (рис. 4.6; див. кольорову вклейку, рис. IV). Часточки складаються з альвеол і трубочок, які й визначають альвеолярно-трубчастий тип залози. Від альвеол відходять відвідні трубочки, які, сполучаючись, утворюють молочні канали — canalis lactiferi. Останні об'єднуються в молочні протоки — ductus lactiferi, що розширюються біля основи соска і відкриваються в молочну пазуху —
Рис. 4.5. Вим'я:
J. HU. *±.1>. J-IIlIKLJl.
А — кобили; Б— корови; В— собаї ria; 3— sinus !acrifer^ 3 — його pars
; В— собаки: 1 — papilla mammae; 2— Ostia papilla-
.11. j — papilla iiidiiiiiiau, 2 — Ub
papillaris; 4— ductus papillaris
229
Розділ 4
Рис. 4.6. Схема будови молочної залози:
1 —сполучна тканина; 2— частки; 3— альвьеоли; 4 — міжчасткові канали; 5— молочні протоки; 6 — молочна пазуха; 7— сосковий відділ молочної пазухи; 8— сосковий канал; 9— сосковий отвір
sinus lactiferi (див. рис. 4.5, 3), що поділяється на залозисту — pars glandularis — та соскову — pars papillaris — частини (див. рис. 4.5, 3). Із соскової частини починається сосковий канал, який відкривається отвором на верхівці соска. На верхівці соска навколо соскового отвору знаходиться м'яз — стискач соска — m. sphincter papillae.
Злиття молочних залоз (вим'я) може бути виражене меншою мірою (корова, коза) або більшою (кобила, вівця, верблюдиця). Кількість злитих залоз (горбків) на кожному боці може бути різною: одна (коза, вівця), дві (корова, верблюдиця). Різна буває і кількість соскових каналів: один (корова, вівця, коза), два-три (кобила, верблюдиця, самка оленя). Каналів багато у свині (2—3), кішки (4—6), суки (6—12), кролиці (10—15).
Ступінь розвитку, форма та положення вим'я різні у тварин одного виду, особливо це спостерігається у корів. Часто у тварин та людини бувають додаткові соски — явище полімастії (див. рис. 4.2, 4.6). Полімастія спостерігається у 30 % корів, овець, кіз, дуже часто залози функціонують.
Нерви: n. genitofemoralis, n. iliohypogastricus, n. ilioinguinalis, nn. intercostales. Судини: a. pudenda externa, a. epigastrica cranialis.
? РОГОВІ УТВОРИ ШКІРНОГО ПОКРИВУ
До рогових утворів належать ділянки шкіри, в яких епідерміс утворює добре розвинений роговий шар із своєрідною (листкоподібною, трубчастою) структурою. До них належать роги, м'якуші і пальцеві органи (копита, ратиці, кігті, нігті).
Ріг — cornu — утвір, який у порожнисторогих (жуйні) вкриває роговий відросток лобової кістки. Ріг складається з двох шарів: власне шкіри та епідермісу. Ростковий шар епідермісу продукує міцний трубчастий ріг. Підро-говий епітелій переходить у епідерміс шкіри голови біля кореня рога в ділянці безволосої колової зони (епікерас). Якщо в разі видалення рога видаляють епікерас, то новий ріг не буде рости, навіть якщо рану вкрити обмежу-
230
СИСТЕМА ОРГАНІВ ШКІРНОГО ПОКРИВУ
вальною шкірою. У тварин ріг росте постійно, проте інтенсивність росту у самок зменшується в період вагітності (на розі утворюється кільце).
Доведено, що більш довгорогі корови невибагливіші до їжі, краще ростуть. У цільнорогих жуйних (олені) та у жирафи ріг являє собою суцільний кістковий утвір, який періодично відпадає (див. кольорову вклейку, рис. V).
М'якуш — torus — щільне потовщення шкіри, яке утворюється за рахунок підшкірної основи, багате на еластичну сполучну тканину з жировими прошарками. У м'якушах багато нервових закінчень. М'якуші виконують не лише амортизаційну, а й чутливу функцію (особливо м'якуші грудних кінцівок).
Кожний м'якуш складається з епідермісу, власне шкіри та підшкірної основи. Розрізняють зап'ястковий — torus carpeus, п'ястковий — torus metacarpeus, заплесновий — torus tarseus, плесновий — torus metatarseus і пальцевий — torus digitalis — м'якуші (див. рис. 4.1).
9 9
4 г г д
Рис. 4.7. Копито і стрілка коня:
А — васкуляризація копита; Б— рогова капсула на сагітальному розрізі, В— з підошовної, Г— з дорсальної поверхонь; Д— власне шкіра та ростковий шар епідермісу копита; 1 — рогова облямівка; 2— роговий вінець; 2 — вінцева борозна; 3— глазур; 4— трубчастий ріг копитового вінця; 5— центральна стрілкова борозна; 6— ость стрілки; 7— листочковий ріг копитової стінки; 7 — біла лінія; 8— трубчастий ріг копитової підошви; 9— стрілка; 10— верхівка стрілки; 11 — ніжки стрілки; 12— білястрілкові борозни; 13 — заворотна ділянка стінки; 14— заворотний кут; 15— гілка рогової підошви; 16— копитова облямівка; 17 — копитовий вінець; 18— копитова стінка
