Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
Черевна порожнина — cavum abdominis — утворена зверху, знизу і з боків черевними стінками, спереду — діафрагмою, яка куполоподібно входить у грудну порожнину. Каудально черевна порожнина переходить у тазову порожнину — cavum pelvis. Стінка черевної порожнини вкрита поперечною черевною фасцією — fascia transversalis abdominis, поверх якої розміщена пристінкова очеревина — peritoneum parietale. Внутрішні органи черевної порожнини вкриті нутрощевою очеревиною — peritoneum viscerale. Подвійна пластинка очеревини при переході пристінкової пластинки в нутрощеву називається брижею краніальною і каудальною — mesenterium cranialis et caudalis, в яких знаходяться відповідні судини й нерви. В процесі розвитку шлунка брижа розтягується — розвивається більший сальник — omentum majus, вентральна частина брижі називається меншим сальником — omentum minus. Брижа при переході з одного органа на інший називається зв'язкою — ligamentum — або складкою — plica. При переході серозної оболонки з одного органа на інший і з органа на стінку в тазовій порожнині утворюються заглибини — excavatio.
? РОЗВИТОК СЕРОЗНИХ ОБОЛОНОК ПОРОЖНИН ТІЛА
Уже в нижчих безхребетних (круглі червяки) є первинна порожнина тіла (бластоцель), однак її стінка не вкрита епітеліальним шаром і безпосередньо межує з органами.
У примітивних хордових і хребетних вторинна порожнина (целом) спочатку розвивається як парний утвір. Целом виникає після розщеплення бічних пластинок мезодерми на дві серозні пластинки, з яких латеральна вкриває бічні стінки порожнини (пристінкова), а медіальна — зовнішню поверхню кишкової трубки (нутрощева). Права і ліва нутрощеві пластинки сполучаються дорсально й вентрально і утворюють дві брижі — mesenterium dorsale et ventrale, які розділяють порожнину на дві половини.
У краніальному відділі від целома поперечною перегородкою відділяється головний целом, у якому розміщене серце (рис. 5.2). Серце обмежене непарним навколосерцевим серозним мішком, або осердям — pericardium.
У ссавців у процесі розвитку легень і діафрагми тулубовий целом розділився на грудний і черевний відділи. При цьому у зв'язку з розвитком парних легень у грудному відділі збереглась парна плевральна порожнина. Пристінкова пластинка плеври називається реберною і діафрагмальною, а нутрощева — легеневою і середостінною плеврою. В черевній порожнині вентральна брижа значною мірою редукувалась. Залишки вентральної брижі
237
Розділ 5
збереглися в краніальній частині у вигляді меншого сальника, зв'язок печінки, а в каудальній частині — утворили середню міхурово-пупкову зв'язку.
? ПОДІЛ ЧЕРЕВНОЇ ПОРОЖНИНИ НА ДІЛЯНКИ
Для чіткішого уявлення про взаємне розміщення внутрішніх органів черевну порожнину поділяють на десять ділянок. Так, двома поперечними площинами, які проходять по реберній дузі і маклаках, черевну порожнину можна розділити на краніальну, середню і каудальну ділянки.
Краніальна ділянка черевної порожнини — regio abdominis cranialis — відділяється від грудної порожнини діафрагмою, а від середньої ділянки — площиною, умовно проведеною сегментально по найбільш опуклому контуру останнього ребра. Площиною, яка проходить уздовж правої й лівої реберних дуг, і серединною площиною ділянка ділиться на праву й ліву підреберні — regio hypochondrica dexter et sinister — і непарну мечоподібну — regio xiphoidea — ділянки.
Середня ділянка черевної порожнини — regio abdominis media — двома сагітальними площинами, проведеними на рівні кінців попереково-реберних відростків поперекових хребців, ділиться на праву й ліву бічні ділянки — regio abdominis lateralis. Решта середньої ділянки поділяється на дві частини фронтальною площиною, умовно проведеною на рівні середини першого ребра. Верхня частина називається поперековою — regio lumbalis, нижня — пупковою — regio umbilicalis.
Каудальна ділянка черевної порожнини — regio abdominis caudalis — займає простір від середньої ділянки до входу в тазову порожнину. Ця ділянка двома сагітальними площинами, проведеними на рівні вільних кінців поперекових хребців каудально, розділяється на праву й ліву пахвинні ділянки
Рис. 5.2. Схема розвитку серозних порожнин тіла:
А — риб; Б— амфібій і рептилій; В— ссавців; 1 — головний целом (навколосерцева порожнина); 2— поперечна перегородка; 3— тулубовий целом; 4— серце; 5— печінка; 6— легені; 7— діафрагма; 8— плевральна порожнина; 9— перитонеальна порожнина
238
НУТРОЩІ
— regio inguinalis dexter et sinister, тобто вони є продовженням назад бічних ділянок. Середня частина є продовженням пупкової ділянки і називається лобковою ділянкою — regio pubica.
Ф ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ БУДОВИ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ
Під час розгляду нутрощів у поперечному розрізі найбільш розвиненим є комплекс органів травлення. Він тягнеться від переднього кінця до хвоста і є не лише найдовшою, а й найширшою за діаметром трубкою. Решта нутрощів (дихання, сечовиділення, розмноження) мають менші розміри і зв'язані з кишковою трубкою.
Для нутрощів (при їх функціональному та структурному різноманітті) є багато спільних елементів. Усі вони мають трубчасту будову і сполучаються із зовнішнім середовищем. Травна трубка має два отвори: вхідний (ротовий) і вихідний (відхідник); дихальна трубка — один парний отвір (носовий), який одночасно є вхідним і вихідним. У сечовидільній і статевій трубці самців є тільки один вихідний отвір сечостатевого каналу, хоча протилежні, початкові кінці цих трубок також складаються з дрібних трубочок, які в цілому формують нирки чи сім'яники. Статева система самок має особливості: лише провідні шляхи являють собою трубку з непарним вихідним отвором (статева щілина) і парним вхідним (яйцепровід). Яєчник є компактним органом.
