Анатомія свійських тварин - Рудик С. К.
ISBN 966-95661-5-0
Скачать (прямая ссылка):
245
Розділ 5
рожнини. Корінь язика розвивається із скупчення мезенхімних клітин між вентральними кінцями четвертої й п'ятої зябрових дуг. Обидва зачатки потім з'єднуються.
За головною кишкою виділяється передня кишка (стравохід і шлунок). Дорсальна стінка шлунка випинається дорсально, утворюючи більшу кривину, яка прикріплюється в медіанній площині дорсальною брижею, де з мезенхіми закладаються селезінка і дорсальна непарна підшлункова залоза. У вентральній брижі шлунка закладаються печінка і парна підшлункова залоза. В процесі розвитку шлунок робить два повороти. В результаті поздовжнього повороту дорсальна (більша) кривина стає вентральною, а лівий бік шлунка — правим. Внаслідок другого повороту правий бік стає краніодорса-льним, а лівий — каудовентральним. Дорсальна брижа вкриває шлунок з каудовентрального боку, утворюючи більший сальник, вентральна брижа утворює менший сальник.
У жуйних багатокамерний шлунок утворюється з однокамерного. Однокамерний шлунок жуйних ділиться перетинкою на два відділи, при цьому
Рис. 5.5. Схема послідовного розвитку зуба (а—г) та стадій плакоїдної луски (Д):
1 — епітелій ясен; 2 — зубна борозенка; 3 — первинна зубна пластинка; 4 — шийка емалевого органа; 5— емалевий орган; 6 — мезенхімний сосочок; 7— епідерміс; 8— зародок луски; 9— клітини епідермісу; 10— емалеподібні клітини; 11 — дентин; 12— емаль; 13— цемент; 14— луска; 15— основа шкіри; 16 — сполучнотканинний сосочок; 17— дентиноподібні клітини
246
НУТРОЩІ
передня камера перетворюється на рубець і сітку, а задня — на книжку й сичуг. Усі чотири відділи спочатку розміщуються поздовжньо між правою й лівою частками печінки і лише пізніше змінюють положення.
Середня (дванадцятипала, порожня, клубова) і задня (сліпа, ободова, пряма) кишки позаду шлунка утворюють кишкові петлі. На висхідному коліні виникає сліпа кишка, визначаючи межу між середньою й задньою кишками. Подальше видовження кишкової трубки призводить до її поворотів (за годинниковою стрілкою). Після цих переміщень товста кишка займає положення обода, звідси і назва — «ободова кишка». На ній розрізняють правий відділ, що спрямовується від сліпої кишки краніально, і поперечний, що лежить спереду брижі. З лівого боку вона називається лівою ободовою кишкою. В тазовій порожнині ободова кишка переходить у пряму. Таке положення зберігається і в дорослих тварин (собака). В інших видів правий відділ розростається у вигляді подвійної підкови (кінь), диска (жуйні), конуса (свиня).
У стінці кишкової трубки з елементів слизової оболонки виникають кишкові ворсинки, пристінні й застінні залози, зв'язані з тим трубчастим органом, з якого вони виникли.
Печінка утворюється шляхом випинання епітелію вентральної стінки дванадцятипалої кишки у вентральну брижу. З переднього відділу цього випинання розвивається паренхіма печінки, а із заднього — жовчний міхур. У ранній період внутрішньоутробного розвитку печінка займає майже всю черевну порожнину. Підшлункова залоза розвивається з трьох зачатків: непарного дорсального і парного вентрального. При повороті шлунка і дванадцятипалої кишки окремі частки підшлункової залози та їхні протоки зливаються.
? ВІДДІЛИ І ОРГАНИ АПАРАТУ ТРАВЛЕННЯ
Апарат травлення свійських тварин поділяється на чотири відділи залежно від характеру розвитку. Похідними головної кишки є органи ротової порожнини (губи, щоки, ясна, зуби, піднебіння, язик, слинні залози), мигдалики та глотка; передньої кишки — стравохід і шлунок; середньої кишки — тонка кишка (дванадцятипала, порожня, клубова) з пристінними й застін-ними залозами (печінка, підшлункова залоза) та лімфоїдними утворами. До похідних задньої кишки відносять товсту кишку (сліпа, ободова, пряма) з лімфоїдними утворами.
¦ головна кишка O Ротова порожнинна
Ротова порожнина — cavum oris — початковий відділ апарату травлення, будова органів якого залежить від характеру їжі, способу її добування, обробки та ковтання. Органи ротової порожнини (язик) є місцем розташування органа смаку (смакові цибулини) та беруть участь в утворенні звуків. Слина
247
Розділ 5
не лише зволожує і ослизнює харчову грудку, а й є джерелом кальцію для емалі зубів, нейтралізує антигени, виділяє речовину, що стимулює ріст нервів, тощо. Окремі острівці слинних залоз містяться в твердому (30) і м'якому (230) піднебіннях.
Порожнина рота обмежена кістковою основою (верхня й нижня щелепи, різцеві, піднебінні та крилоподібні кістки) і м'якими тканинами (шкіра, м'язи, оболонки). Склепінням порожнини рота є тверде й м'яке піднебіння, а дном — м'язи міжщелепового простору, язика та під'язикового апарату. Обабіч язика та під його верхівкою знаходиться щілиноподібний простір.
Порожнина рота поділяється на присінок рота — vestibulum oris — і власне порожнину — cavum oris proprium. Присінком ротової порожнини є простір між губами, щоками й зубами. В ротову порожнину веде вхід, або ротова щілина, — rima oris, а вихід у глотку називається зівом — fauces.
Рис. 5.6. Лицевий відділ голови:
А — великої рогатої худоби; Б— коня; В— свині; Г— собаки; 1 — labium superius; 2— labium inferius; 3 — angulus oris; 4— nares; 5— diverticulum nasi; 6 — planum nasolabiale; 7— planum nasale
