Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
Після одиничного тире робиться вичікувальна пауза і далі тон, як правило, підвищується: 1. У душі моїй — місця немає туманам. У душі моїй —сонце нервоне буя... (В. Симоненко.)
2. Пісень %+нас — як в тому полі колосу... (В. Лучук.).
Парні тире виділяють з обох боків частини речення. Частина, виділена парним тире, вимовляється підвищеним тоном: 1. Настане — вірю я — година: загине розбрат на землі. (П. Грабов-Ський.) 2. І враз — заглушаючи всю метушню і Гвалт—по квартирі розляглися широкі й повнозвучні акорди рояля. (Ю. Смолич.)
3. Двокрапка ставиться перед однорідними членами речення. Між частинами складного безсполучникового речення та перед прямою мовою. Вона завжди вказує, що далі щось розкривається, уточнюється, доповнюється.
187
Перед двокрапкою, як правило* тон підвищується, після неї робиться вичікувальна пауза, і далі слова промовляються зви. чайним тоном: 1. У мрії все рівне: й сьогодні, й минуле, і щастя і вічність, і мить. (В. Сосюра.) 2. Все на світі минає: підуть марно царства і панства, трони й корони, а любов щира останеться навіки. (С. Васильченко.)
4. У дужки беруться вставлені слова і речення. Частина, охоплена з обох боків дужками, вимовляється пониженим тоном: Tqm батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині. (Т. Шевченко.)
5. Три крапки в середині речення вказують на схвильованість мови або на паузу перед важливим чи несподіваним повідомленням: І. І ми вертаєм... у вічну казку... до матерів. (Б. Олійник.)
2. Караюсь, мучуся... але не каюсь! (Т. Шевченко.)
6. У лапки, крім прямої мови, цитат і різних власних назв, беруться також слова, вжиті в незвичному або іронічному значенні.
Такі слова, взяті в лапки, вимовляються з особливою, підкресленою інтонацією: І. Вчився Юрко погано. «Приїздив» додому або на трійках, або на двійках. (Остап Вишня.) 2. За два тижні «великий» — так вівчарі пошепки називали ведмедя — зарізав ще п'ять корів. (М. Коцюбинський.)
7. Якщо збігається разом кілька розділових знаків, то ставимо звичайно один з них: крапку, двокрапку, три крапки, крапку з комою. Наприклад, у реченні: Все зникло, наче в казці: місто, гори, поле, гай (Леся Українка.) — зворот наче в казці треба було б виділити з обох боків комами. Але оскільки після слова казці перед однорідними членами стоїть двокрапка, то друга *.<о-ма вже не ставиться.
Проте зберігаються:
а) кома й тире: Мине все на світі: і злочин, і лють,— лиш праця для людства одна не минає (П. Тичина.) — тут після слова лють тире поставлено після однорідних членів, а кому — між двома частинами складного речення;
б) друга дужка й будь-який знак після неї: І. На мене хтось-то набрехав (бодай би той добра не знав!), що я хабарики лупи-ла... (Jl. Глібов.) 2. Скажу я, люди добрі, й вам (до казки приказ-ка годиться хоч і панам): не плюй в колодязь: пригодиться води напиться. (77. Глібов.)
247. Прочитайте речення вголос, дотримуючись інтонації, якої вимагають розділові знаки.
1. Людська творчість—це найбільша мука, найбільша радість на планеті нашій, найкращій — присягаюся — з планет! (М. Рильський.) 2. Хай буде в нас усе казкове: обличчя, одяг і ДУ' ша. (І. Жиленко.)3. Все залежить від людських зіниць: в широких відіб’ється вся епоха, у звужених — збіговисько дрібниць.
188
(J1. Костенко.) 4. Ми люди прямі: що не до вподоби — у вічі пряно кажемо. (Панас Мирний.) 5. Ми всіх пригорнули б до серця охоче — у власній та вільній господі! (М. Старицький.) 6. В грудях жвавість росте; думка кличе вперед; знов я повен надії і віри. (П. Грабовський.) 7:1 пригадалося (в вікно лилась пахуча темрява) таке далеке. (М. Рильський.) 8. He упасти б! Ще хоч крок... хоч крок... Люди, де ви?! (В. Лучук.)
ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ § 102. Тире в простому неускладненому реченні
У простому неускладненому реченні може ставитися лише тире. В усній мові на місці тире робиться вичікувальна пауза, а наступні слова вимовляються підвищеним тоном.
1. Тире може ставитися на місці пропущеного члена речення, найчастіше — присудка, якщо цього вимагає інтонація.
1. До правди сповнені любов’ю, до кривди— [сповнені] ненавистю вщерть. (В. Сосюра.) 2. Привчав мене батько трудитись до поту, а мати— [привчала] любити пісні. (П. Воронько.)
3. В піснях — [чується] дівоча світла туга і вільний помах косаря [при іншій інтонації тире тут можна не ставити]. (М. Рильський.) 4. Мудрість іде без блиску, бездумність — [іде] у позолоті. (А. Малишко.) 5. В моїй душі [живе] весна співуча, а в небі [ширяють] вітер і орли [при іншій інтонації можн тут поставити тире]. (В. Сосюра.)
2. Тире можна поставити перед будь-яким членом речення, коли його треба виділити.
І. Це наша молодість мина. Ta наша пам’ять — не минає. (C. Йовенко.) 2. Немає у житті середини. Є тільки фланги й тільки— центр. (Б. Олійник.) 3. Нас так багато — з сонцем у крові. (В. Коломіець.) 4. Послухали Лисичку і Щуку кинули — у річку. (77. Глібов.)
248*. Прочитайте речення вголос. Орієнтуючись на інтонацію, поставте, де треба, тире.
