Практикум по правописанию украинского языка - Ющук И.П.
ISBN 966-04-0078-0
Скачать (прямая ссылка):
1. Тягнеться до сонця соняшник крислатий, як до тебе.серце, стороно моя. (В. Сосюра.) 2. Найбільший прояв геніальності в засіяній ниві. (О. Довженко.) 3. Назустріч хлопцям іскор водопад. (М. Бажан.) 4. Душа його прохала волі; молоді сили простору. (Панас Мирний.) 5. Як жити весь вік на колінах, то краще грудьми на штики. (Б. Олійник.) 6. Земля не може жити без сонця, а людина без щастя. (М. Стельмах.)
189
§ 103. Розділові знаки між групою підмета і групою присудка
1. Між групою підмета і групою присудка кома ніколи не ста-виться (навіть якщо там чується пауза).________________________
І. Ліси наче світилися наскрізь. (О. Гончар.) 2. Залитий сонцем степ одразу принишк. (О. Гончар.) 3. Чисте морозне повітря немов наливає нас^гою все тіло. (О. Донченко.) 4. Ти вся була як щастя птиця . :раїн казкових, з царства мрій. (В. Сосюра.) 5. А голос у дівчини мов тої скрипки спів. (Леся Українка.) 6. Душа моя переповнена радістю й жалем. (О. Довженко.)
2. Між групою підмета і групою присудка ставиться тире, якщо між ними чується вичікувальна пауза і в групі присудка є вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна поставити.
1. Яке цt щастя — жити на цій землі! (О. Довженко.) 2. Праця—то єдина служба людям, народові, ідеалам. (Д. Павличко.)
3. Життя без книг — це хата без вікна. (Д. Павличко.) 4. Придержати язика вчасно — то нелегка річ. (Петро Панч.) 5. Одне - (це) творити язиком, а друге — (це) перти плуга. (Народна творчість.}
3. Між групою підмета і групою присудка ставлять тире також тоді, коли хочуть виділити присудок. В усній мові тут робиться вичікувальна пауза й підвищується тон.
І. Тут кожен камінь мій і кожен подих — мій. (Л. Первомайський.) 2. Ви знаєте, що таке ностальгія? Це — хвороба. Це хворобливий потяг, болюча туга за рідним краєм. (О. Донченко.) 3. У Львові є гора, зелена і врочиста, вона — немовби дужі груди міста. (P. Братунь.) 4. Ніч — як та печать. Лиш паровози — кричать. (П. Тичина.)
249*. Поставте потрібні розділові знаки між групою підмета і групою присудка.
І. Боротьба за мир найсвятіша справа. (О. Гончар.) 2. В дитинстві вимовлене слово яснішає через роки. (В. Коротич.)
3. Історія це святая святих народу. (О. Довженко.) 4. Хтось давно те сказав, що спів то мова душі, то голос серця. (Панас Мир-ний.) 5. Наче кулька в жонглера на вістрі наша куля земна. (І. Муратов.) 6. Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна. (М. Коцюбинський.) 7. Кожному мила своя сторона. (Народна творчість.) 8. Найбільше добро в кожного народу це його мова. (Панас Мирний.)
190
j 104. Розділові знаки при непоширених прикладках
Прикладка — це різновид означення. Але вона, крім того, що виражає Ознаку предмета й відповідає на питання яки м? ГяК. і будь-яке означення), ще й дає предметові нову назву: рото (я к е?) Київ, річка (я к а?) Дніпро, поет (яки й?)-романтик.
Прикладка виражається іменником і, як правило, стоїть у тону ж відмінку, що й означуване слово: у місті Києві, під містом Києвом; на річці Дніпрі, понад річкою Дніпром. He узгоджуються з означуваним словом ті прикладки, що беруться в лапки: журнал «Київ», у журналі «Київ»; видавництво «Дніпро», у видавництві «Дніпро».
Непоширені прикладки пишуться окремо, через дефіс і можуть братися в лапки.
1, У лапки беруться прикладки, що означають умовні індивідуальні назви заводів,організацій (без слова імені), пароплавів, установ, спортивних команд, газет, журналів, творів тощо. Ці назви пишуться в лапках і тоді, коли вони вживаються самостійна___________________________________________________________
1. Найточніший час показують годинники на центральному поштамті, на станції метро «Хрещатик» і на вежі Будинку профспілок. (П. Загребельний.) 2. Задля цієї оказії на груди, випнуті колесом, начепив медалі «За відвагу» і «За взяття Берліна». (Є. Гуцало.) 3. Благословенна та ясна година, коли буквар до рук бере дитина, коли читає «Кобзаря» юнак. (Д. Павличко.)
2. Якщо спочатку йде загальна назва, а потім власна (річка Хорол)л то прикладка пишеться окремо, якщо ж навпаки (Xofhu-річка) — то через дефіс.
I. А чабан Горпищенко тільки радується в душі, дивлячись, як люди смакують його водою. (О. Гончар.) 2. Молодий Горпищенко-льотчик запитує батька: «Хто цей, тату, колодязь копав?» (О. Гончар.) 3. Гора Говерла найвища в Україні. 4. Підіймає Волинь Світязь-озера келих. (П. Воронько)
3. Якщо спочатку йде родове поняття, а потім видове (трава Звіробій)t то прикладка пишеться окремо, якщо ж навпаки (зві-робій-трава) — то через дефіс.
Проте через дефіс пишуться терміни типу жук-короїд, AbOH-довгунець, заєць-русак (хоч тут іде спочатку широка, а потім вузька назва).
1. Трохи вище, на схилі, починався вже ліс, де у тіняві з-під крайніх кущів виглядала трава копитняк. (І. Муратов.) 2. He сон-Трава на могилі вночі процвітає, то дівчина заручена калину
191
саджає. (Т. Шевченко.) 3. Кружляє над полем чорний птах ворон.
4. З криком сів на груди ворон, чорний ворон-птах. (П. Тичина.)
5. Заєць-русак більший від зайця-біляка і живе в південних обла-стях.
