История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
§ 7, Позиційна зміна [si на їх]. У складі консонантизму давньо-індоєвропейської мови приголосного [xj не було. Досить рано, певно, ще в протослов'янських діалектах, звук [х] розвинувся, як згадувалося, на місці задньоязикового придихового Ikh], але він тоді ще не набув фонологічного значення, а виступав як варіант фонеми /k/. На найдавнішому етапі історії спільнослов'янської мови, хоч пізніше від періоду переходу Ikhl в ІХІ, змінився на [хі в певних позиціях також давній індоєвропейський [si. Така зміна відбувалася після голосного високого підняття Iii, lul, Iii, Iul та приголосного Ir] і Ikl, наприклад: *mouxa, д.-р. муха, укр. муха — лит. muse, лат. muscaj *Ыйха, д.-р. блъха, укр. блоха — лит. blusa; *ouxo, д.-р. ухо, укр. ухо — лит. ausis, лат. auris, гот. auso; *mux-, д.-р. мъхъ, укр. мох — лит. musai, лат. muscus, д.-в.-нім. mos; *parx-, ст.-сл. прахъ, д.-р. порохъ, ^ укр. порох, д.-ісл. fors.(водоспад), латиськ. pasla (сніжинка); *virx-, д.-р. вьрхъ, укр. верх — лит. virSus; д.-р. вихърь, укр. вихор — лит. viesulas, латиськ. veisuols; д.-р. орЪхъу укр. горіх — лит. riesutas; д.-р. мЬхъ, укр. міх — лит. malsas (мішок для сіна), д.-ісл. meiss (корзина), д.-прус. moasis (ковальський міх), дМнд. mesah; д.-р. юха, укр. юшка — лит. jus6, лат. jus, д.-інд. jus; д.-р. стрЪха, укр. стріха+-*stro-isa; д.-р. тихъ, укр. тихий — лит. teisus (справедливий); д.-р. сухъ, укр. сухий — лит. sausas; д.-р. ветъхъ, укр. ветхий — лит. vetusas, лат. vetus, vetustus. Приголосний Is] за тих же фонетичних умов розвивався в Ixl не лише в Основі слова, а^й у флексії місцевого відмінка множини: *уё$Ьхъ, kostbxb (ь із І)—' д.-р. еЪстьхъ, костьхъ, *sym>xb (ъ із й), д.-р. сынъхъ, пор. 'лит. sunus, д.-інд. sunus; novyixb,-sixb, trbxb— д.-р. новыхъ, сихъ — лит. naujuose. За аналогією звук Ixl із Isl міг виникати і в інших фонетичних умовах, як наприклад, у формах гуЬахъ, zeпахъ, у яких зміна Isl на Ixl відбулася після голосного Ial під впливом іменників типу эупъхъ.
26 Див.: Георгиев В. Балто-славянский и тахарский языки.— Вопр. языкознания, 1958, JSfe 6, с. 5; його ж. Исследования по сравнительно-историческому языкознанию. M., 1958, с. 53—55.
81 Із індоєвропейського [si походить звук Ixl також у формах сигматичного аориста: Ьухъ^гёхъ, кгухъ, йіхь.
На підставі того, що слов'янському Ixl із давнього індоєвропейського [si у литовській мові звичайно відповідає Islf деякі лінгвісти припускають, що зміна [si на їх] у спільнослов'янській мові могла відбуватися через перехідний приголосний [Si, який артикулювався як ззук задньопалатальний 27, хоч проти такого припущення висуваються й категоричні заперечення, автори яких вважають, що перехід Isl в Ixl у спільнослов'янській мові відбувався безпосередньо без будь-яких перехідних стадій 28.
Однак Isl не завжди змінювався на Ixl після [il, Iul та Ir], Ik]. Звукосполучення [sp], 1st], [ski, тобто утворені з поєднання щілинного компонента з проривним, становили стійкий звуковий комплекс, саме в ньому приголосний Is] не підпадав зміні в [х], напр.: Іuspa (-?-*louspa), укр. лушпина, istina, д.-р. истина, укр. істина, *jbskra, д.-р. искра; укр. іскра, nosiste (2 ос., мн.), хоч nosixomb
*no$isomb (1 ос. мн.). Проте на початку слова звукосполучення Iskl не тільки зберігалось (skala, skoba, skoriti), а могло й переходити в [xl: xvoja, укр. хвоя — лит. skuja, латиськ. skujas; xudb, укр. худий — лат. skaudus (хворобливий); xvala, укр. хвала — д.-ісл. skvala (кричати, кликати) і т. д. Різна доля початкового [sk] на слов'янському грунті зумовлюється, як дехто припускає, неоднаковим його походженням 2е. На думку інших, переходові [sk] в [х] на початку слова передувала зміна [ski в [ksl, в якій, можливо, знайшла відбиття тенденція до збільшення звучності складу 80. Та єдиного погляду на співвідношення початкового слов'янського [х] і звукосполучення Iskl в інших індоєвропейських мовах, як і взагалі на виникнення початкового приголосного [хі, у науці досі немає. Питання це поки що залишається дискусійним.
Новий приголосний Is], що розвинувся з напівпалатального глухого задньоязикового Ik'], Ha їх] не змінився, напр*: pisati (пор. тохар, pinkam — він пише, лат. pingo — малюю), rysb *rok-) та ін. Це свідчить про давність процесу переходу Is] в Ixl. Очевидно, індоєвропейський зубний Isl змінювався на протослов'янському грунті BjIxl ще тоді, коли він якісно відрізнявся від нового Is], що виник з Ik'].
Внаслідок зміни Is] на їх] функціонування приголосного їх] значно розщирилось, і він набув властивостей нової консонантної фонеми спільнослов'янської мови.
§ 8. Складотворчі [г], II], [ш], [п]. Складотворчі сонанти [г], [1],
O о O O
Im], In] у давній індоєвропейській мові творилися як приголосні,
27 Див.: Мейе A4 Общеславянский язык, с. 29; Селищев Л. Ma Старославянский язык. Ч. 1.М., І951, с. 184; Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов, с. 33.
28 Див.: Бернштейн C. Б. Зазнач, праця, с. 162.
29 Див.: ИллиН'Свитыч В. М. Один из источников х- в прасл авянском,— Вопр. языкознания, 1961, № 4, с. 96—98.
