История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Фонетичну систему давні східнослов'янські діалекти успадкували від спільнослов'янської доби, а звуковий склад спільнослов'янської мови розвинувся на тій основі, яка склалася раніше, ще в праіндоєвропейський період. Таким чином, фонетична система давньоруської мови формувалася протягом довгого часу і Становила наслідок поступового розвитку багатьох історичних епох.
Голосні звуки. У системі голосних праіндоєвропейської мови пізньої доби розрізнялися короткі і довгі звуки, а саме:
Hl-ш
Ie] - [В] Ial - Ia] Іві -15] їй] - їй].
Крім того, до її складу входили дифтонги, які теж були короткими й довгими:
а) короткі — ei, eu, ai, au, oj, ou;
б) довгі — ei, eu, ai, ей, oi, ou.
75 У функції голосних вживалися в праіндоєвропейській мові також складотворчі сонанти [г], [1], [ш], [п], тому й вони належали до її системи вокалізму. Складотворчі сонанти, як і всі інші голосні звуки, теж поділялися на короткі й довгі: Irl — [г], [1] — ЦІ, [m]-[m],[g]-[n].
Найсуттєвішою особливістю індоєвропейських голосних було те, що вони протиставлялися не тільки за своєю якістю — [а] — [о], [о] — [и], [е] — [і], [аі] — [oil, [г] — IJ]..., а й за часокількістю, тобто за ознакою витраченого часу на їх вимову, ступеня їх подов-женості — [а] — [а], [б] — [о], [аі] — [ai], [г] — [г]— І якісні, і кількісні ознаки всіх одиниць, що входили до системи голосних, виконували в мові фонематичну функцію, отже, ці одиниці складали фонологічну систему праіндоєвропейського вокалізму.
Приголосні звуки. Система праіндоєвропейського консонантизму складалася з таких звуків:
1. Губних — [b], [bh], [р], [phi, [w], [ці.
2. Передньоязикових, серед яких розрізнялися:
а) зубні — [dl, Idhl. Щ, [th], [z], Ы;
б) носові — Irl], [ml; ^ v^
в) плавні— Hb IrTT
3. Середньоязикових — [j], Iil-
4. Задньоязикових, у складі яких були:
а) чисті — [g], [k], [gh], Ikh];
б) лабіалізовані — [g4, [кЧ, [gMh], [k«hl;
в) палаталізовані — [g'l, [к'І.
Проте єдиного погляду на кількість праіндоєвропейських приголосних у мовознавчій науці ще немає. Дехто з учених (наприклад, А. Мейє, В. Георгієв) вважає, що в складі праіндоєвропейського консонантизму існували лише чисті та лабіалізовані задньоязикові, а задньоязикових палаталізованих зовсім не було. С. Б. Бернштейн додержується тієї думки, що розрізнення лабіалізованих і нелабіа-лізованих задньоязикових давня індоєвропейська мова не знала, воно сформувалось пізніше; вже в «окремих індоєвропейських мовах у певних фонетичних умовах» 19.
Індоєвропейські приголосні [bhi? [phi, [dh], [thl, [gh], Ikhl характеризувалися придиховою артикуляцією, a Igsh], [ksh] — лабіально-придиховою. Однак і питання про індоєвропейські придихові теж досі лишається в науці дискусійним. Так, С. Б. Бернштейн припускав, що давній індоєвропейській мові були відомі лише придихові дзвінкі, та й то не всім її діалектам, а лише окремим з них, причому спершу не як самостійні фонеми, а як позиційні варіанти непридихових фонем 20. Існування ж у ній глухих придихових приголосних він повністю заперечує; проте в цьому зовсім не сумнівався А. Мейє, хоч, правда, він схильний був придихові глухі поширювати не на всю індоєвропейську мову, а лише на ту частину
Бернштейн С. Bt Зазнач, праця, с. 151.
Там же, с, 150.
76 її, яка пізніше представлена мовами індоіранськими, грецькою та вірменською 21.
Як і в сучасних індоєвропейських мовах, приголосні розподілялися на сонорні і шумні. До сонорних належали Ir], [1], [ті,- [п], Iw], Tj], а решта були шумні, з них: а) дзвінкі — lb], Ibhj, [d], Idh], Iz], [g], [gh], IgS], IgHh], Ig']; б) глухі - Ip], Iph], It], [thj, Is], Iklf Ikh], [k«l, [k%], [k'].
Губні приголосні [b], [bh], [p], [ph], зубні [dl, [dh], It], [th] й усі задньоязикові артикулювалися як проривні, а зубні [z] і [s] — як щілинні. Приголосний [w] і [и] та [j] і [і] співвідносились між собою як фонетичні варіанти, артикуляція яких була дуже близькою одна до одної; при посиленні артикуляції Iu] цей звук переходив у Iw], а при посиленні артикуляції Ii] виникав приголосний Ij]. Звук Iwj вимовлявся в той час, очевидно, як білабіальний приголосний.
У системі праіндоєвропейського консонантизму, крім Ij] та Ii], палатальних звуків не існувало; до напівпалатальних належали Ig'], [k'], які виступали як позиційні варіанти відповідних твердих фонем [g] і [к].
До складу праіндоєвропейських приголосних належали також ларингальні звуки, хоч кількість їх досі точно не визначена. Найімовірніше, що таких звуків було два — щілинний [h] і проривнийИ. Вони занепали ще в період балто-слов'янської мовної спільності. У слов'янських мовах прослідки їх вбачають, головним чином, в інтонації деяких категорій слів 22.
Внаслідок різних фонетичних змін, що відбувалися на спільнослов'янському грунті, система праіндоєвропейського вокалізму і консонантизму зазнала суттєвої якісної і кількісної перебудови, а це зумовило витворення на її основі нової, власне, спільнослов'янської фонетичної системи, яка з деякими відмінностями пізніше відклалася й у східнослов'янських діалектах, будучи властивою їм на ранньому етапі їх розвитку.
