Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Жовтобрюх М.А. -> "История украинского языка. Фонетика" -> 34

История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.

Жовтобрюх М.А., Русанивский В.М., Скляренко В.Г. История украинского языка. Фонетика — Наукова думка, 1979. — 372 c.
Скачать (прямая ссылка): istoriyaukrainskogoyazika1979.djvu
Предыдущая << 1 .. 28 29 30 31 32 33 < 34 > 35 36 37 38 39 40 .. 196 >> Следующая


§ 2. Проблема періодизації історичної фонетики української мови. Кожній мові властиві внутрішні закони її розвитку, які відбивають специфіку її структури і за якими вона змінюється, збагачується й удосконалюється на основі розгортання основних елементів, що в ній існують. Внутрішні закони розвитку мови діють на всіх її структурних рівнях і виявляються в процесі еволюції мовної системи в цілому, еволюції, Що пов'язана з розвитком людського мислення, зумовленим історично-культурним прогресом суспільства.4

Внутрішні закони розвитку мови діють і в її фонетичній та фонологічній системах. Фонетична структура мови, як і граматична будова, характеризується великою стійкістю. Зміна якості тих чи інших звуків та їх сполук, викликана певними причинами, відбувається поступово, протягом тривалого часу. У процесі розвитку фонетичної системи мови відбувається не тільки зміна звуків, що виражається в еволюції їх артикуляційних та акустичних властивостей, а й закономірна заміна окремих звуків іншими (напр., заміна [g], [kl, [xl палатальними [dz'l, [c'l, [s'l внаслідок першої палаталізації задньоязикових приголосних і зміна їх на палатальні [dz'l, [c'], [s'l внаслідок другої палаталізації тих же задньоязикових тощо).

Поступова зміна якості звуків і їх сполук, а також заміна одних звуків іншими зумовлює якісну перебудову фонетичної системи даної мови, разом з тим вона викликає нові функціональні відношення в системі фонем, отже, спричиняється до перебудови й фонологічної системи мови. Саме тому звукові зміни в мові дуже часто бувають тісно пов'язані з лексичними та граматичними явищами, причому зв'язок цей двобічний: звукові зміни можуть викликати й зумовлювати певні процеси в лексиці й граматичній будові мови, а з другого боку — виникнення деяких звукових змін та їх напрямок бувають зумовлені певною перебудовою в граматичній і лексич-

Х8 Див.: Аваяесов Р. Я. О некоторых вопросах истории языка,— В кн,: Академику Виктору Владимировичу Виноградову. M., 1956, с. 13,

71 ній сфері. Так, еволюція звукосполучення [en] на спільнослов'янському грунті в [§] внаслідок дії закону відкритого складу, а далі в давньоруській мові — в голосний переднього ряду [а], що пізніше змінився в голосний заднього ряду [а], й виникнення вже на українському грунті [/] після губного у зв'язку з його депалаталізацією у словах типу плем'я, ім'я, тім'я зумовили морфологічну перебудову цих слів і переорієнтацію їх словозмінної парадигми: *pled-men ->- *pledm§ plem§ plem'a ->• plemja (плем'я).

Перехід у певних позиціях ще на спільнослов'янському грунті [е] в [о] і пізніше спрощення групи приголосних [dm] на межі кореня й суфікса спричинилися до того, що в свідомості носіїв сучасної української мови втратився зв'язок семантичної спільності кореня в словах плем'я і плодити, плід.

Але граматична аналогія зумовила, наприклад, заміну голосного [і] на [ё] у формах множини наказового способу дієслів IV класу й дальший розвиток його в український секундарний [і]: ходимо ->• ->- ходЬмо ->- ходімо, ходите ->¦ ходЬте ходіть. Лексичні контакти давньоруської мови з іншими стали причиною того, що в ній з'явився новий приголосний [f], який від неї успадкували всі сучасні східнослов'янські мови. Міжмовними контактами на лексичному рівні зумовлена поява в українській мові раніше не властивих їй сполук приголосних і голосних, як [nh], [ks] на кінці слова — мітинг, пудинг, біфштекс, [au] — локауть, [k'u] — кювет та ін. Деякі фонетичні явища можуть лексикалізуватись і випасти із загальної закономірності їх розвитку, прикладом чого в українській мові може служити зміна дзвінкого [d] на [t] у позиції перед глухим у словах тхір, тхнути, натхнення і похідних від них при загальному збереженні його, як і інших дзвінких, в аналогічній позиції: надходити, надхмар'я, підхід.

Все це грунтується на тому, що українська мова, як і всяка інша, являє собою єдину й цілісну, хоч і відкриту, систему, в якій тісно пов'язані між собою всі її основні структурні рівні — лексичний, граматичний, фонетичний. Проте кожен з цих рівнів сам становить власну систему з притаманними їй закономірностями розвитку. Звідси випливає, що фонетика, як і граматика та лексика, підпорядковуючись загальним законам еволюції мови, водночас змінюється й за власними закономірностями, тобто їй властива відносна автономія в своєму розвитку як певної системи.

Отже, зважаючи на все це, можна зробити висновок, що хоч факти, іцо розглядаються в історичній фонетиці, виступають одним з важливих показників періодизації історії мови взагалі, періодизації, що звичайно грунтується на поєднанні лінгвістичних і позалінг-вістичних, соціологічних, факторів, вона має і власну періодизацію, в основі якої лежать лише лінгвістичні фактори. Таким фактором виступають ті звукові зміни, що зумовили перебудову фонологічної системи мови, спричинилися до виникнення нових відношень, нових внутрішніх зв'язків між її функціональними елементами — фонемами. Інакше кажучи, періодизація історичної фонетики має

ТО відбити й наочно показати поступову зміну й розгортання фонологічної системи мови на основі тих внутрішніх процесів, що відбуваються в ній. Вона, звичайно, не може заперечувати періодизацію історії мови в цілому чи протиставлятися їй, а має лише доповнювати її, включатися до неї як її складова частина.
Предыдущая << 1 .. 28 29 30 31 32 33 < 34 > 35 36 37 38 39 40 .. 196 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed