История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Звукові процеси в спільнослов'янській мові відбувалися не в один час, окремі з них, найдавніші, виявилися ще в тих діалектах давньої індоєвропейської мови, на основі яких сформувалася спільнослов'янська мова; результати їх можуть бути спільними й з іншими індоєвропейськими мовами, зокрема найбільш спорідненими балтійськими. Багато важливих звукових змін припадає на старіший, інших — на новіший період існування спільнослов'янської мови, а деякі фонетичні процеси відбувалися вже тоді, коли ця мова почала розпадатись на окремі діалектні групи, які стали виявляти
21 Див.: Meue At Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков. М.— JI., 1938, с. 116. Існування глухих і дзвінких придихових в індоєвропейській прамові не викликає сумніву й у авторів «Вступу до порівняльно-історичного вивчення слов'янських мов». K., 1966, с. 27.
22 Див.: Иллич-Свитыч В. М. О некоторых рефлексах индоевропейских «ларингальных» в праславянском.— Вопр. языкознания, 1959, JSfe 2; Мельни-чук А. С. Следы взрывного ларингального в славянских языках»— Вопр. языкознания, 1960, № 3.
77 власні закономірності в своєму розвитку. Природно, що наслідки найпізніших звукових змін спільнослов'янської мови могли відкластися в сучасних слов'янських мовах по-різному.
НАЙДАВНІШІ ЗВУКОВІ ЗМІНИ
§ 4. Втрата придихових проривних приголосних. На підставі того, що придихові проривні широко представлені в давньоіндійській мові й на ранньому етапі розвитку були відомі грецькій, італійській, венетській мовам, а також на підставі деяких специфічних відповідностей в окремих інших споріднених мовах, припускається, що в системі консонантизму давньої індоєв-рбпейської мови існували придихові проривні [bh], [ph], [dh], [th], [gh], [khl. Жодна сучасна слов'янська мова їх не має. Більше того, у сучасних слов'янських мовах не збереглося будь-яких прослідків цих приголосних. Не відомі вони й старослов'янській мові, а також мовам балтійської, германської і кельтської груп. Звідси робиться висновок, що індоєвропейські придихові проривні ще в спільнослов'янській мові на ранньому етапі її розвитку, а, можливо, навіть у період балто-слов'янської єдності, змінились у звичайні проривні приголосні, а саме — [bh] [b], [ph] [pi, [dh] ->• [dl, Ithl-* Itlf [gh]-*Ig]: *bhratr Bratr-, д.-р. брать, укр. брат, блт.брат, ч.
bratr, лит. brolis, нім. Bruder, але д.-інд. bhratar; neb- -<-*nebh— д.-р. небо, укр. небо, лит. debesis, д.-в. -нім. nebul (хмара), д.*інд.паЬ1іа1і; *berQ, д.-р. беру, укр. беру, гот. Ьаіга — д.-інд. bharami. *рёпа (ч-*sphoina), д.-р. пЪна, укр. піна, лит. зраіпб (маленькі хвилі) — д.-інд. phenah; *dymb (-?- *dhum), д.-р. дымъ, укр, дим, лит. dumai, -д.-прус. dumis — д.-інд. dhumah; *rbd-, д.-р. ръдЪти, рудъ, укр. рудий, рос. рдеть, лит. rudeti, raudas — д.-інд. rudhirah (червоний); stati, д.-р. стати, укр. стати — д.-інд. asthat; *pqtb, ст.-сл. пять, д.-р. путь, укр. путь — д.чцд. panthah; *m§tq (підбурюю) — д.-інд. manthati (перешкоджав, рухає); *dlg- (довг-), д.-р, дългъ, рос. долгий, укр. довгий — д.-інд. dirghah; mbgla (-*-*migh-), д.-р. мьгла, укр. імла, рос. мгла, лит. migla — ^.-інд. meghas (хмара); *khudati kydati, укр. кидати. Саме тому в слов'янських мовах праіндоєвропейські придихові і непридихові проривні мають той самий звуковий відповідник. Виняток становить лише глухий проривний Ikh], що звичайно змінився на [xhsoxa, д.-р. соха, лит. saka (сук, гілка) — д.-інд. sakha, *xold- (-«- *khold-), д.-р. холодъ> укр. хо-лод — д.-інд. headate (освіжитись); *khuat-->- *xoteti, д.-р. хотЬть, укр. хотіти; *xoxotati, pod. хохотать, д.-інд. kakhati; *хгаЬгъ — д.-р. храбръ, укр. хоробрий, д.-інд. kharah (твердий, гострий) та деякі інші. Але взагалі безсумнівних прикладів виникнення [х] з давнього індоєвропейського [kh] відносно небагато 23.
23 Дехто з мовознавців взагалі заперечує можливість розвитку слов'янського [х] з індоєвропейського [khj. Так^ напр., Я. С. Отрембський доводить, що слов'янський іменник soxa потрібно виводити не з і.-є. *sokha, a *soga, і що його
78 Викладений погляд на існування придихових проривних в індоєвропейській мові і їх заміну на звичайні проривні в рацню добу розвитку спільнослов'янської мови в науці є традиційним, його додержується більшість дослідників слов'янських мов 24.
Заперечення, які висуваються проти традиційного твердження, що в складі консонантизму давньоіндоєвропейських діалектів, на основі яких сформувалися слов'янські мови, як і балтійські, германські та кельтські, були придихові приголосні, грунтується на тому припущенні, що такі приголосні під впливом втрати приди-ховості мали зазнати певних змін або розкластися на дві окремих артикуляції, слідів чого, власне, придихової артикуляції, не зберігає жодна із зазначених мов. Але це припущення теж ще вимагає серйозної аргументації.
§ 5. Занепад задньоязикових лабіалізованих приголосних« До періоду формування спільнослов'янської мови належить також втрата лабіалізованих* приголосних [gHl, [kHl, [gshl, [кЧі! та перехід їх у звичайні, нелабіалізовані, задньоязикові [g], [kl. Сучасним слов'янським мовам жодні прослідки лабіалізованих задньоязикових не відомі, хоч в деяких інших індоєвропейських мовах вони досить виразні, напр.; *gov?d-(-<-gSo vend-), ст.-сл. говадо, рос /говядина, латиськ. guows (корова), д.-інд. gauh (худоба); *goreti (-<- g"hor-), д.-р. горЪти, укр. горіти, лит. garas (пар), д.-інд. gharmah (жар); *кгъуь (*№v-), д.-р. кръвь, укр. кров, лит. kraujas, лат. cruor, д.-інд. kravih (сире м'ясо); але хет. kui- (хто), гот. hwas (хто), Ieihwa (позичаю), лат. quod (хто), Iinquo (залишаю), quattuor (чотири).
