История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
У тих фюрмах, у яких після сонорних стояли голосні нормальної довготи, перед сонорними звичайно секундарні [о] та [е] не виникали: д.-р. сосны, сестры, журавльї ->¦ укр. сосни, сестри, журавля. Внаслідок цього теж розвинулося чергування з нулем звука таких [о], [е], виникнення яких не пов'язане з вокалізацією сильних [ъ], [ь], хоч і зумовлене занепадом зредукованих у давньоруській мові (вогонь — вогню, вітер — вітру).
У книжних словах за тих самих фонетичних умов секундарні [о], [е] між приголосними звичайно відсутні: мысль, поросль. Сучасна українська літературна мова, як і російська та білоруська, не знає їх також у словах, запозичених з інших мов (театр, метр, Олександр; блр. тзатр, метр), хоч у народних говорах деякі з них відомі і з вставним [е]: театер (Ж., II, 953), Олександер (Гр., IV» 557; Ж., І, 567).
Чергування вставних [о], [е] з нулем звука, виникнувши внаслідок занепаду зредукованих як явище фонетичне, також набуло фо-
194 нологічного значення, оскільки воно стало реалізуватись не на фонетичному рівні, а на морфонологічному, виконуючи одну із функцій у творенні словоформ і нових слів (пісня — пісень, вітер — вітряний), отже, воно перетворилось на чергування' фонем /о/ — /0/,
/е/ - ш. . '
Староукраїнські писемні пам'ятки чергування фонем /о/, /е/ з І0І фіксують з найдавніших часів: зємла (Р., гр. 1349, 3) — земельны (гр. 1418, 89); земли — земель (П., гр. 1393, 121), рубель (Рус., гр. 1408, 70) — рубли (Р., гр, 1411, 77).
n_ojj о в ж е н н я голосних ToL [еі ,Безсумнівним е той факт, що східнослов янські діалекти пережили в певних позиціях нове подовження етимологічних [о], [е]. Складнішим є питання про умови, які викликали таке подовження, про його час та про те, чи було воно поширене на всій східнослов'янській мовній території, чи локалізувалось лише на частині її, обійнявши тільки південно-західні діалекти давньоруської мови.
Найпоширенішою і найбільш обгрунтованою видається думка, що етимблогічні [о] й [є] зазнали подовження в новому закритому складі, який утворився після занепаду в наступному складі голосних [ъ], [ь], інакше кажучи, таке подовження належить до компенсаційних: витрата голосу, яка припадала на вимову зредукованих, У процесі поступового скорочення останніх і подальшого їх повного занепаду передавалася на вимову [о] та [е] попереднього складу: воль вол, конь ->¦ кон', проръва ->¦ прорва, ножька ->¦ ножка, печь-+пёчг, сельскыи-+ сёл'скыи. Початок нового подовження [о], [е] збігається в часі з початком скорочення вимови [ъ], [ь], а досягає своєї кульмінації з завершенням процесу повного занепаду зредукованих у слабкій позиції. Однак не раз висловлювався погляд, що нове подовження [о], [е] «а східнослов'янському грунті відбу* валося ще до занепаду зредукованих. Такого погляду додержувався, наприклад, М. С. Трубецькой219, а в іншій варіації також О. І. Том-сон. На думку О. І. Томсона, голосні взагалі не могли подовжуватися в закритих складах, оскільки в такій позиції вони коротші, ніж у відкритих 220f А тому він припускав, що подовження етимологічних [е], [о] і їх подальша дифтонгізація в українській мові передбачає вимову в наступному складі мінімальних напівголосних звуків. Більше того, О. І. Томсон вважав, що в українській мові, як і в російській та білоруській, «успадкований від праслов'янської мови закон відкритих складів діє й тепер ще і безсумнівно був у силі в давньоруській» 221.
Погляду, що подовження етимологічних голосних [о], [е] відбулося досить рано, ще до занепаду зредукованих у слабкій позиції, додержується і Ф. П. Філін, хоч його аргументація інша, ніж у його попередників. Він справедливо підкреслює, що занепад зреду-
219 Див.: Trubetzkoj N. Einiges ube? die russische^ Lautent wick lung..., S. 299.
220 Див.: Томсон А. И. О дифтрнгизации е, о в* украинском языке. —Сб. ОРЯС, т. 101. Ко 3. Л., 1928, с. 318.
221 Там же, с. 319.
7*
195 кованих треба відрізняти від їх часокількісного скорочення, яке, на його думку, почалося ще за спільнослов'янської доби. Таке скорочення створювало умови для подовження коротких голосних попередніх складів, що й реалізувалось у ряді діалектів. Початок процесу подовження етимологічних [о], [е] Ф. П. Філін відносить ще до завершення процесу формування першого повноголосся, чим він пояснює те, що в українській мові збереглися другі голосні [о], [е] у формах torot, tolot, teret, telet, крім тих, що попали під дію додаткових умов. Якщо припустити, що в південних східнослов'янських діалектах етимологічні [о], [е] змінилися в [5], [ё] ще перед слабкими [ъ], [ь], тоді, вважає Ф. П. Філін, легко можна пояснити, чому в українській мові вимовляється кінь, піч, але сон, день, бо «коли відбувався занепад зредукованих, споконвічні [о] та [е] у закритих складах кількісно відрізнялися від о та е з ъ та ь» 222.
Його міркування, звичайно, правильні в тій частині, що пояснити, чому етимологічні [о], [е] подовжились, а секундарні з [ъ], [ь] не подовжились, як пояснити й усі інші-фонетичні явища, пов'язані з цим процесом, не можливо, якщо грунтуватись на припущенні про пізнє подовження етимологічних [о], [е], тобто якщо відносити це подовження на період після занепаду слабких зредукованих. Однак і тоді, коли виходити з гіпотези про дуже раннє подовження етимологічних голосних [о] та [е], ще до занепаду зредукованих, тобто з припущення про їх подовження ще перед складами із слабкими зредукованими, залишаються не виясненими причини, що-викликали таке подовження. Різна ж поведінка етимологічних [о], [е] і секундарних [о], [е] із [ъ], [ь] легко пояснюється і без такого припущення.
