Научная литература
booksshare.net -> Добавить материал -> Лингвистика -> Жовтобрюх М.А. -> "История украинского языка. Фонетика" -> 105

История украинского языка. Фонетика - Жовтобрюх М.А.

Жовтобрюх М.А., Русанивский В.М., Скляренко В.Г. История украинского языка. Фонетика — Наукова думка, 1979. — 372 c.
Скачать (прямая ссылка): istoriyaukrainskogoyazika1979.djvu
Предыдущая << 1 .. 99 100 101 102 103 104 < 105 > 106 107 108 109 110 111 .. 196 >> Следующая


fj T я н и і-n-4XJi-T_?ULO с н і [d] і [t]. Одночасно з спрощенням у групах приголосних, що утворилися з занепадом [ъ], [ь], в давньоруській мові відбувався й протилежний процес, тобто процес появи нових приголосних у середині'слів. Правда, він охоплював відносно невелику кількість випадків і обмежувався лише двома такими приголосними — [d] і [t]. Приголосний [d] виникав у сполученні дзвінкого [z] з сонорним [г], a [t] — у сполученні глухого [s] з тим же сонорним [г]: [zr] [zdr], [sr] [str].

Давньоруські пам'ятки засвідчують вставний [t] у словах устрЬтоша (Пролог 1262,2 зв.), ycmpbme (114), пострамльсл (32 зв.), пострами (70), страмъ (Ліств. XIII, 12 зв.), стргЬтеные (Є. Пут. XIII, 109) та ін.; пор. ст.-сл. оусърЬсти, срамъ. Поширений він і в староукраїнських пам'ятках: стргЪтиль (КА, 1560, 559), cmpfo-тенїе (Бер. Лекс. 1627, 123; Сл. Леке., XVII, 513), стргЬчаю (Син. XVII, 160). У корені страм-звук [t], певно, аналогійного походження, оскільки після [s] в ньому зредукованого ніколи не було.

Вставний [d] відомий давньоруським пам'яткам лише південно-західного походження, та й то фіксується в них досить пізно: раздрЬ-шити (ПА, 1307, 169), раздрЪшати (134 зв.), уздрадуїемсд (269 зв.), оуздрасте (39 зв.), оуздражати (102). Зате він засвідчується уже в ранніх староукраїнських пам'ятках: оузоздрдть (Р., гр. 1391, 45), поздргЬль (ПЄ, 1556—61, 303), прозьдришь (39), пор. д.-р. зьрЬти, прозьргЬти; заздрость (КА, 1560, 277) поряд із зазрости (170), також оузрить (Рус., гр. 1452, 38), зазрость (ОтвЪтъ СкарзЪ на зазрость грековъ— В., п. XVII, 191).

Очевидно, лише вставний [t], і то тільки в слові сърЪтити, поширився в усіх східнослов'янських говорах (пор. укр. зустріти, зустріч, рос. встретить, встреча, блр. сустрэць, сустрэча); в укр. мові також строк, діал. стрібло (срібло) 229.

Українські говори відносно широко знають іменник страм (літ. сором) і похідні від нього, як наприклад, страмитися, страмний, страмно. Зрідка трапляються вони і в художній літературі: «Страмітесь хвалитись — нікчемні сини» (І. Манжура); «Я перед усім чесним миром її острамлю» (В. Кучер).

Вставний [d] в давньоруській мові локалізувався, певно, лише на території її південно-західних діалектів; його, природно, успад-

228 Див.: Чучка П. Я. Фонетичні зміни в південнокарпатських говірках околиці Ужгорода.— Наук. зап. Ужгород, ун-ту, т. 24. Діалектологічний збірник f

вип. 2, 1957, с. 67.

204 кували сучасні українська та білоруська мови: укр. заздрість, розм. здря (Ж., If 296),уздріти (І, 67, II, 1005; Г., II, 147, IV, 324), діал. здрячий 230, блр. зайздросць. Пор. «Як ось уздріли перед собою через річку в пекло перевіз» (І. Котляревський); «Я уздрів,-побачив сонце!» (П. Усенко); «Так тобі й треба: не стогни здря.» (А. Головко).

§ 61. Асиміляція приголосних. Після занепаду зредукованих у середині слова приголосні звуки різної артикуляції, що до того розділялися голосними [ъ] або [ь], стали вимовлятися поряд і взаємно впливати один на одного. Такий вплив зумовив виникнення ще в давньоруській мові асиміляційних процесів, наслідки яких успадковані всіма сучасними східнослов'янськими мовами. Давньоруській мові відома як регресивна, так і прогресивна асиміляція в нових групах приголосних, хоч перша з них значно переважала.

Одним із важливіших наслідків процесу регресивної асиміляції є зміна глухого приголосного у дзвінкий в позиції перед дзвінким приголосним. Її відбивають ще пам'ятки давньоруської писемності, напр.: здоровье (Han. 1151; Xp., 28) із сьдоровьіе, зде (Cm. гр. 1229, .21), здравь (Пролог 1262), збирають, з горчицами (Кормча 1282). Староукраїнські писемні пам'ятки наслідки цієї асиміляції засвідчують уже досить часто, як-от: прозбу (ВС, 1347; АЗР, 1,8), здєржат (P., 1388, 43), збЪглъ (гр. 1435, 134), здоровью (гр. 1435г 132), з дубровами, з бортными землями, з бобровыми гоны (Рус., гр. 1407, 35), од духа (КА, 1560, 291), оддЬлено (60), згорнєиіь (283), згрєиіили (253), здыхают (265), прозбу (АЖ, 1584, 82), з гневу (71), збыли (120), з двора (1583, 51), од дожчов (АЖ, 1582, 40), прозба (Син., XVII, 150), збиралъ (Пер., п. XVII, 29), позбьсвавъ, з бчолами (АПГУ, XVII, І, 78), з допущеня (164), назбирати (І. Вел., к. XVII— п. XVIII, 66), згрЪшаетъ (К. 3., к. XVII — п. XVIII, 89), з запа-сомъ ('268), здымомъ (226), прозбою (JI. Вел. 1720, 21). Наслідки цієї асиміляції в староукраїнських пам'ятках найповніше відбивають прийменники і префікси. Так, написання з поширене в них не тільки перед літерами на позначення дзвінких шумних, а дуже часто й перед літерами на позначення сонорних приголосних, а іноді й голосних, напр.: з реками (Рус., гр. 1407, 35), зрушивши, звезти, з луки, з многьсми, зложил, з ручницами (АЖ, 1583, 58), злупили, з ножами, з мешком (АЖ, 1584, 120), звышъ (136), зрозумЪемъ (К. 3., к. XVII — п. XVIII, 127), зможет (295)9знымъ (290), одважникамъ (156), з рая (JI. Вел., к. XVII — п. XVIII, 78), з моих (80), з ураду (АЖ, 1582, 42), з овъторъка (АЖ, 1583, 68), одогналъ (АЖ, 1584, 127).

Асиміляція [t] наступним дзвінким приголосним у прийменнику-префіксі от -«- отъ (от од) підтримувалася також аналогією до тих прийменників і префіксів, що закінчувалися на [d]: над, под, перед з надь, подъ, передь.
Предыдущая << 1 .. 99 100 101 102 103 104 < 105 > 106 107 108 109 110 111 .. 196 >> Следующая

Реклама

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed

Есть, чем поделиться? Отправьте
материал
нам
Авторские права © 2009 BooksShare.
Все права защищены.
Rambler's Top100

c1c0fc952cf0704ad12d6af2ad3bf47e03017fed