Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
У морфології вивчаються морфологічні граматичні категорії, такі, як категорія відмінка іменників, сукупність граматичних значень якої виражає відношення іменника до інших слів у реченні, категорія числа, яка об'єднує граматичні значення, що виражають кількісні відношення, категорія часу дієслова, граматичні значення якої виражають відношення дії або стану до моменту мовлення, і т. д.
Не всі граматичні категорії можна поставити в один ряд: деякі з них ширші, а деякі вужчі і об'єднуються ширшими. Так, наприклад, категорія числа ширша від категорії однини або множини; категорія відмінка, що об'єднує всі відповідні граматичні значення, ширша в порівнянні з категорією називного, родового чи якогось іншого окремого відмінка, що об'єднує сукупність граматичних значень, властивих йому; категорія часу ширша від категорії минулого часу, а категорія особи ширша від категорії першої чи другої особи і т. д.
Термін «граматична категорія» іноді вживають і для позначення великих розрядів слів, що характеризуються певними лексичними і граматичними ознаками, тобто в значенні «частина мови» (напр., категорія іменника, прикметника, дієслова і т. д.).
§ 67. Морфологічна будова слова
З попереднього викладу відомо, що слова української мови з погляду їх морфологічної будови неоднакові.
Переважна більшість слів одночасно виражає і лексичне, і граматичне значення. Зіставлення таких слів та їх форм дозволяє виділити в них окремі значущі частини, що відіграють неоднакову роль у вираженні тих чи інших значень. Наприклад, при порівнянні слів возик, носик, столик в кожному з них легко виділяється дві значущі частини: воз-ик, нос-ик, стол-ик; зіставлення слів хатина і хата показує, що перше з них складається з трьох таких частин (хат-ин-а), а друге — з двох (хат-а). Слово молодий розкладається на дві значущі частини (молод-ий). Це легко пізнається при зіставленні різних його форм (молод-ого, молод-ому, молод-им,
198^ молод-а, молод-у та ін.), а також при порівнянні цього слова з такими, як молод-еньк-ий, молод-няк, молод-ість, молод-ець тощо.
Кожна значуща частина слова виконує свою, властиву їй функцію. Так, у словах молодий, молоденький, молодняк, молодість, люлодець спільна для них частина молод- виражає їх спільний основний лексичний зміст, частина -еньк- надає значенню слова додаткового відтінку (пестливості, зменшеності); такі складові частини, як -няк, -ість, -ець, оформляють нові лексичні значення, а -яй, -ого, -ому, -а, -у і под. виражають відношення слова до інших слів у реченні, напр.: Молодому козаченьку мандрівочка пахне (Н. тв.). На узліссі ріс молодий дуб. Тетяна—дівчина молода і вродлива. Найменші значущі частини слова називаються морфемами (від грецького morphe — форма). До морфем в українській мові належать: корінь, префікс, суфікс і закінчення, або флексія.
1. Слова змінні і незмінні
Всі слова української мови можна поділити на дві великі групи: слова змінні і незмінні.
Змінними називаємо такі слова, які, сполучаючись у реченні з іншими словами, змінюють свою форму, не змінюючи свого лексичного значення. Напр.: Тече вода з-під явора яром на долину. Пишається над водою червона калина (Шевч.). Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби: там ніби потонуло в вербах село Вербівка. Подекуди з-поміж верб та садків виринають білі хати (H.-JI.).
Змінні слова в українській мові переважають. До цієї групи належать іменники (за винятком декількох, що не відмінюються), прикметники, числівники, займенники і більшість дієслівних форм (вода — води, новий — нова, п'ять—п'яти, п'ятьох, який — якого, сиджу — сидиш — сидить).
У змінних словах одна з форм вважається основною, або початковою. Для іменників основною формою є називний відмінок однини (лікару літо, буква), для прикметників — називний відмінок чоловічого роду (червонийу новий), для дієслів — інфінітив (друкувати, молотити) і т. д.
Слова, які ніколи не змінюються у сполученні з іншими словами, називаються незмінними: Мій батько працює в депо. З депо виходили робітники. За паровозним депо починається робітниче селище.
До незмінних слів належать інфінітиви (знати, вітати), дієприслівники (знаючи, вітаючи), прислівники (тут, там, вгорі, додому, часто), слова з категорії стану (на вулиці тихо, в кімнаті затишно), модальні слова (Вона, можливо, й зовсім
19^ цього не пам'ятає), а також прийменники (на, через), сполучники (і, та, але), частки (не, ні, чи, же) та вигуки (гей, гульк), а також деякі іменники (жюрі, поні, колібрі, бюро, кіно).
2. Основа і закінчення слова
У кожному відмінюваному слові виділяється дві частини: одна — стала, незмінна, а друга — змінна, напр.: трав-а, трав-и, трав-іу трав-у, трав-ою, трав-ами і т. д. Значення цих частин різне.
Змінна частина слова служить для вираження граматичних значень його у сполученні з іншими словами в реченні. Вона називається закінченням, або флексією (від латинського слова flexio — згинання, перехід). Незмінна, або стала, частина слова виражає його лексичне значення. Вона називається основою слова.
