Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Комбіновані абревіатури творяться сполученням в одному слові частини скороченого слова з ініціальною абревіатурою: райвно, облзу.
Складноскорочені слова виникають досить часто. їх широко використовують, наприклад, для назв різних установ, підприємств, організацій, як КДПІ (Київський державний педагогічний інститут), ХТЗ (Харківський тракторний завод), ООН (Організація Об'єднаних Націй) і ін. Проте не всі абревіатури входять до літературного вжитку. В літературі поширені лише ті з них, які стали загальновідомими й зрозумілими для всіх, хто говорить даною мовою. Такими абревіатурами в сучасній українській літературній мові є іменники: комсомол, колгосп, радгосп, райвиконком, Донбас, CPCPy ЦК, КПРСУ PTCy загс і под. Ті складноскорочені слова, що мають вузьку сферу застосування (як напр.: АДД — авіація дальньої дії, УСГІ— Уманський сільськогосподарський інститут, УHP — Управління начальника робіт), в літературній мові звичайно не поширюються. Використання їх у пресі, в художніх і публіцистичних творах затемнює зміст висловлюваної думки, створює зайві труднощі при читанні тексту, отже, знижує якість мовного акту, а тому проти вживання подібних абревіатур ведеться боротьба. В літературній практиці рекомендується користуватися лише такими складноскороченими словами, які вже набули поширення в мові і для всіх стали зрозумілими.
Абревіатури вузького вжитку мають право на існування
208^ тільки в спеціальній літературі, призначеній для обмеженого кола читачів (відомчі видання, різні фахові інструкції тощо), та й то часто потрібне розшифрування їх паралельним вживанням повних написань слів, з яких вони утворилися.
Складноскорочені слова, які набули загального визнання і поширення в літературній мові, можуть бути основою для творення від них нових слів за допомогою суфіксації. Сучасна українська літературна мова знає багато прикладів такого словотворення: комсомол — комсомолець, комсомолка, комсомолія, комсомольський; колгосп — колгоспник, колгоспниця, колгоспний, колгоспівський; ЧК — чекіст; вуз — вузівський і ін.
Б. Морфологічно-синтаксичний спосіб словотворення — це виникнення нових слів шляхом переходу їх з однієї частини мови до іншої. Таким способом в українській мові на основі прикметників і дієприкметників виникли, наприклад, іменники учений, лісничий, будівничий, молодий (жених), молода (дівчина в час її весілля), ланкова, мостова і ін. Цим же способом з іменників утворилися прислівники долі, слідом, бігом і подібні.
Коли слово переходить з однієї частини мови в іншу, воно, звичайно, змінює своє лексичне значення, свою семантику, водночас воно починає виконувати й інші синтаксичні функції (порівн.: Над шляхом росла молода тополя і Молода запрошувала гостей на своє весілля), а також набуває нових морфологічних властивостей (див. про це далі).
В. Лексико-синтаксичний спосіб словотворення полягає в об'єднанні синтаксично оформленого сполучення слів в одне слово. Він відомий з давніх часів. Сучасна українська мова, наприклад, зберігає власні іменники типу Білгород, Вишгород, Новгород, Славгород, у яких об'єдналися в одне слово іменник та узгоджений з ним нечленний прикметник, що виступав у функції означення: Б^лъ городъ-*Білгород. Цим способом утворилися складні числівники типу п'ятсот, дев'ятсот (із пять сътъу девять сътъ), прислівник сьогодні (із сего дьні) і подібні слова.
До лексико-синтаксичних утворень належать і слова типу добраніч (із добра ніч) у вищезгаданий, нижчепідписаний, а також поєднане з суфіксацією нісенітниця (із ні се ні те).
У сучасній українській мові досить поширені складні слова, першою частиною яких є дієслово наказового способу на -и або з чистою основою: вернигора, горицвіт, паливода, пройдисвіт, перекотиполе, шибайголова, Засядьвовк, Неїжмак, Запривода, Пере-бийніс. Всі вони є лексико-синтаксичними утвореннями в ній (пор івн. пройди світ, перекоти поле, перебий ніс), тепер уже непродуктивними. У їх другій частині іменникова форма знахідного відмінка жіночого роду однини вирівнялась за аналогією до форми називного відмінка, тобто такі слова набули звичайної для іменни-
14 5-1476
209 ків жіночого роду початкової форми (не пий воду->Непийвода, верни гору-^Вернигора).
Г. Лексик о-семантичний спосіб словотворення полягає в переосмисленні значення існуючих у мові старих слів. Українська мова свій словниковий склад постійно збагачує за рахунок старих слів, ужитих у новому значенні. Так, наприклад, раніше слово насіння означало лише збірне поняття відповідно до слова сім'я, незалежно від того, плодом якої рослини воно є (Всю площу під ярі засіяли сортовим насінням). Поступово виникло й нове значення цього слова, воно стало називати насіннєвий плід соняшника (Молодиці лускали насіння й весело гомоніли). Таким чином, по суті з'явилося в мові нове слово, з новим значенням. Іменник машина означає назву всякого механізму, призначеного для перетворення енергії в корисну роботу. Тепер слово машина вживається і як назва автомобіля (Коло ганку стояла машина, на якій щойно приїхала Мирослава). Іменник ланка в українській мові дожовтневого періоду означав лише назву складової частини ланцюга, а тепер, крім того, він означає й назву невеликого виробничого колективу та найменшу складову частину піонерського загону; раніше тільки звичайна назва місяця, слово жовтень в сучасній українській мові широко вживається і в новому значенні, як назва Великої Жовтневої соціалістичної революції: Духом Жовтня запліднена рідна земля... (Гавр.). Слово вожатий колись означало тільки назву провідника, потім воно почало вживатися як назва особи, яка керує трамвайним вагоном (вожатий трамвайного вагона, вагоновожатий), а в радянський період вожатий — це також назва керівника піонерського загону і т. д.
