Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Розмежування функцій, виконуваних суфіксами і префіксами, не завжди виразне і чітке. Так, наприклад, форма несли відрізняється від форми несем суфіксом -л-, проте обидві вони належать до одного слова, бо лексичне значення їх однакове; форма з суфіксом -л- виражає лише інше відношення дії до часу мовлення, ніж форма без нього. Таким чином, -л- виконує тут тільки граматичну функцію. Якщо ж порівняти слова хліб і хлібець або дощ і дощик і под., то різниця між ними значно більша. Суфікси -ець, -ик у цих словах виражають граматичне значення суб'єктивної оцінки предмета, але водночас вони, не змінюючи основного лексичного значення іменника, вносять до нього додатковий лексичний відтінок. Отже, слова з суфіксами -ець і -ик є вже новими словами, з іншим значенням, ніж слова безсуфіксні.
5. Чергування звуків. При вираженні в слові нових граматичних значень часто відбуваються чергування звуків: везти — возити, садити — сидіти — сісти, заперти — запор — запру, молоти — мелеш, берег — на березі, перемога — перемозі, снопи — сніп, лісок — ліска. Проте в українській мові вони самостійного засобу вираження граматичних значень не становлять, а відіграють лише допоміжну роль, виявляючись або при зміні форм слова (рука — руці), або в сполученні з іншими суфіксами та префіксами (рука — ручка, носити — ношу, плести — заплітати, збирати — зібрати — зберу).
6. Суплетивізм. Нові граматичні значення зрідка можуть передаватися іншим словом, з іншим звуковим складом (великий — більший, я — мене). Мовний спосіб вираження граматичних значень за допомогою різних слів називається суплетивізмом, а співвідносні слова, що передають спільне лексичне, але різне граматичне значення, називаються суплетивними формами (від французького слова suppletif, яке походить з латинського suppletivum — додатковий).
196^ В українській мові суплетивні форми зустрічаються для вираження таких граматичних значень:
а) числа і відмінка в особових займенниках (я — ми, ми — нас, він — його);
б) виду в деяких дієсловах (брати, говорити, ловити — не-докон. вид; взяти, сказати, спіймати — докон. вид.).
Суплетивними формами є також кількісні числівники один, два і порядкові перший, другий, ступені порівняння окремих прикметників та прислівників (гарний—кращий, гарно — краще) тощо.
7. Порядок слів. В українській мові порядок слів відіграє лише допоміжну роль у вираженні граматичних значень. Він виступає тоді, коли слова з різним граматичним значенням вжиті в реченні з однаковими формальними засобами його вираження, а тому визначити за ними це значення не можна. Наприклад, у реченні Гнів викликав біль обидва іменники мають нульове закінчення, хоч ужиті в різних відмінках: гнів—у називному відмінку, а біль — у знахідному. Формою цих іменників виражається значення роду й числа, але називний і знахідний відмінки не розрізняються. Значення відмінка виражається тільки місцем іменника щодо дієслова-присудка. Іменник, який стоїть перед присудком, має значення підмета, отже, і називного відмінка, а іменник, який стоїть після присудка, виконує функцію прямого додатка, отже, він має значення знахідного відмінка.
Зміна порядку слів у подібній синтаксичній конструкції зумовлює і зміну граматичного значення іменників, вжитих у ній.
Так, у реченні Біль викликав гнів іменник біль має вже значення називного відмінка, а гнів — знахідного.
Граматична категорія. Термін «категорія» (грецьке kategoria — судження, визначення) вживається в логіці і в граматиці. Він означає пізнавальне поняття, що виникло в процесі людського мислення на основі узагальнення досвіду, здобутого і нагромадженого цілим рядом поколінь. У логіці, наприклад, розглядаються категорії часу, простору, причинності, якості, кількості і т. д. Термін «категорія» вживається також і у відношенні до будь-яких узагальнених понять (групи чи класу яких-небудь однорідних предметів, відношень тощо).
Під граматичною категорією розуміють узагальнене, абстрактне поняття, яке об'єднує співвідносні, або однорідні, граматичні значення, виражені різними мовними (формальними) засобами.
Граматичні категорії не зв'язані з конкретним реальним значенням слів. Цим граматична абстракція відрізняється від лексичної, для якої характерне абстрагування лише від окремих, індивідуальних ознак предметів і явищ дійсності, вираженої в слові. Так, наприклад, словом береза індивідуальні ознаки певного предмета не передаються, але виражаються ним загальні властиво-
197^ сті всіх предметів цього класу, отже, реальне, або лексичне, значення слова зберігається. Саме воно відрізняє зміст іменника береза від змісту інших слів, як дуб, липа, верба, клен, гора, жук тощо. Таким чином, лексична абстракція не відривається від конкретного, або реального, значення слів. У порівнянні з нею граматична абстракція становить якісно нове явище, а не лише вищий ступінь у процесі мовного абстрагування. Для граматичних категорій числа, відмінка, роду і інших зовсім байдуже, яке саме реальне значення мають, наприклад, слова береза, липа, дуб, верба, гора і подібні. Для них важливе тільки те, які відношення в різних мовних зв'язках ці слова виражають.
