Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
В сучасній українській мові для вираження граматичних значень використовуються такі мовні засоби:
1. Закінчення, тобто показники форм одного і того ж слова, напр., форйа cecmpa виражає граматичне значення називного відмінка однини, сестр'й — родового, сестру — знахідного, сестрою — орудного, сестрам'—давального множини, сестрами — орудного множини; іду має значення першої особи однини, ідеш — другої особи, іде — третьої особи і т. д. Одна і та ж граматична форма в українській мові дуже часто виражає сукупність граматичних значень. Наприклад, закінчення -у в слові сестру означає жіночий рід, однину, знахідний відмінок; закінчення -у в слові іду — теперішній час, першу особу, однину; закінчення -ем (ідем) —теперішній час, першу особу, множину і т. д.
Разом з тим те ж саме граматичне значення в різних групах слів може виражатись різними закінченнями. Наприклад, граматичне значення множини може виражатись закінченнями -к (морози)у -і (дні)у -а (літа); значення родового відмінка — закінченнями -а (стола)у -у (морозу), -и (сестри), -і (дині), -ого (молодого) і т. д.
Значення граматичної форми слова розкривається у зв'язку з іншими словами. У слові яблуні у наприклад, закінчення -і може означати і називний відмінок множини (Зацвіли яблуні), і родовий відмінок однини (Ми підійшли до яблуні) у і давальний відмінок однини (Цій яблуні уже п'ятдесят років), і місцевий відмінок однини (На крайній яблуні дозрівають яблука).
1 У мовознавчій науці часто користуються окремими поняттями — граматичний засіб і граматична форма. Під граматичним засобом розуміється матеріальне вираження граматичних значень, а під граматичною формою— співвідношення граматичного значення і граматичного засобу в їх єдності. Порівц, А. А. Реформатский, Введение в языкознание, I960* стор. 207, 214.
194^ Є багато слів, у яких закінчення відсутнє, напр.: дуб, вітер, грім, сніг, степ. Однак це не означає, що вони не мають граматичної форми. Відсутність закінчення, або так зване нульове закінчення, і є ознакою граматичної форми таких слів. Так, у слові сан цим способом виражене значення однини, називного відмінка, чоловічого роду; у слові голів (Скільки голів — стільки й умів — Н. тв.) — значення множини, родового відмінка, жіночого роду; у прикметнику повен (Пливе човен, води повен) — значення однини, називного відмінка, чоловічого роду і т. д.
2. Службові слова. У функції, подібній до функцій закінчення слова, в українській мові використовуються прийменники та частки. Вони виражають граматичні значення тих слів, до яких приєднуються. Наприклад, у реченні 3 груші падало сухе листя прийменник з уточнює граматичне значення слова груші (род. відм. однини). У реченні На груші сидів птах слово груша вжите з тим же закінченням, що й у попередньому прикладі, але граматичне значення його інше (місц. відм. однини), оформляється воно за допомогою прийменника на. Порівн. також: до землі (род. відм.) — на землі (місц. відм.), у брата (род. відм.) — на брата (знах. відм.) і ін.
За допомогою частки би (б) виражається граматичне значення умовного способу (знав би, сказала б, принесли б).
3. H а г о л о с. Досить часто граматичне значення в слові розрізняється за допомогою наголосу: трави (род. відм. однини) — трави (наз. відм. множини), сёрця (род. відм. однини) — серця (наз. відм. множини), викликати (докон. вид)—викликати (не-докон. вид), пізнають (тепер, час) — пізнають (майб. час) і ін.
Проте наголос у вираженні граматичного значення виконує не основну, а допоміжну функцію: він завжди поєднується з формою слова, яка й обмежує його використання в цій ролі. Наприклад, в іменниках типу коса, гора наголос розрізняє граматичне значення тільки у поєднанні з закінченням -и: коси, гори (род. відм. однини), коси, гори (наз. відм. множини). Якщо ж вони вжиті в інших формах, тобто з іншими закінченнями, то наголос з цього погляду не має значення.
4. Суфікси і префікси. В українській мові, як і в інших флективних мовах, суфікси і префікси здебільшого використовуються для творення нових слів, тобто вони, разом з основою, від якої слово утворене, виражають лексичне значення. Наприклад, слова писати, письмо, писання, писанина, писар, писака, письменник, писанка утворені від спільної значущої частини пис- різними суфіксами, тому всі вони мають різне лексичне значення. Слова хід, вихід за своїм лексичним значенням також неоднакові, розрізняє їх префікс ви-.
Проте суфікси і префікси можуть виконувати і граматичну функцію, тобто за їх допомогою в певних групах слів виражається
13*
195 граматичне значення. Так, у якісних прикметниках суфікси і префікси використовуються для творення вищого і найвищого ступеня (ясний — ясніший — найяснішийу молодий — молодший — наймолодший)у що, як відомо, зв'язано з вираженням різних відношень порівнюваної якості, отже, з вираженням граматичного, а не лексичного значення.
За допомогою суфікса л — у (графічно в) в дієсловах виражається граматичне значення минулого часу (ходила — ходило — ходив — ходили; носила — носило — носив — носили); в іменниках поширені спеціальні суфікси для вираження граматичного значення суб'єктивної оцінки (ніс — носище, дівчина — дівчинонька); префікси досить активно використовуються для вираження граматичного значення доконаного і недоконаного виду дієслів (робити— зробити, нести — віднести) і ін.
