Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Російське б/ завжди передається через я, напр.: Чернишов, Куніцин, Kpymuxf Циганков і ін.
182 У префіксі при- пишеться и (Пришвін, Привалов).
У суфіксах -ик і -ич пишеться и, напр.: Ботвінник, Кукольник, Масарик, Григорович, Міцкевич, Засулич, Міклоиіич, Ягот і ін.
в) У всіх слов'янських прізвищах незалежно від походження пишеться б у суфіксах -С6Л> і -цьк-, напр.: Маяковський, My-соргський, Островський, Помяловський, Городецький, Луговськой, Трубецькой і ін.
3. Російські географічні назви і географічні назви інших республік Радянського Союзу передаються в українській мові відповідно до їх російського написання, причому а та ы передаються за такими ж правилами, що й у російських прізвищах, напр.: Нева, Пенза, Терек, Єреван, Єнісей, Ніколаєвськ-на-Амурі, Єгор евсб/с, Благовєщенськ, Берьозов, Соловйово, Вітебськ, Двіна, Mjw/-рінськ, Індігірка, Жигулі, Поті, Сочі, Тбілісі, Кутаїсі, Ананьїно, Троїцьк, Жиздра, Нальчик, Махачкала, Кашира, Щигри, Чистополь, Углич, Іртиш, Сиктивкар, Прикумськ і ін.
Прикметникові закінчення власних географічних назв передаються відповідно до закінчень звичайних українських прикметників, напр.: Горький, Великий Устюг, Ілецька Защита, Верхня Тунгуска, Чусова, Оленій (острів), Покровське, Борове, Чисті Пруди, Нові Луки і ін. Але Бологое.
У суфіксах -CbK- і -цб/с- пишеться б, напр.: Курськ, Кузнецьк, Брянськ, Новосибірськ, Новоросійськ, Нижньоудінськ, Нижньо-колимськ і ін.
Після ч на кінці власної географічної назви ставиться 6: Череповець, Олонець.
§ 62. Правила переносу слів
Якщо слово на письмі не вміщується в одному рядку, частину його переносять до нового рядка. Перенесення слів з рядка в рядок робиться за певними правилами, які теж визначає орфографія. Потреба в них обумовлюється тим, що при поділі слова на частини для переносу з рядка в рядок враховуються значущі частини, з яких слово складається, а це не завжди збігається з його поділом на склади за фізіологічно-акустичними ознаками.
В сучасній українській мові основні правила переносу слів такі:
1. З одного рядка в другий слова переносяться цілими складами, напр.: Хар-ків, паль-ці, гар-ний, по-лова або поло-ва.
2. Не можна при переносі розривати сполучення йо чи ьо: га-йок, йо-му, сьо-годні, але най-обережніший.
3. З двох однакових приголосних між голосними одна залишається в попередньому рядку, а друга переноситься в наступний рядок: жит-тя, знан-ня, баштан-ник, ран-ній, тон-на,
183 лібрет-то. Проте у словах типу життя, знання припускається подвійний перенос: жит-тя і жи-ття, зіл-ля і зі-лля.
4. Односкладові префікси при переносі не розриваються; не відділяються разом з префіксом також початкові приголосні кореня: роз-писатись, без-межний, ви-кладати (а не вик-ладати), помножити (а не пом-ножити), до-глядати (а не дог-лядати), прийшов (а не прий-шов) та ін.
Це ж саме стосується і частки яай у найвищому ступені прикметників і прислівників: най-вищий, най-могутніший, найшвидше.
Якщо префікс складається не з одного, а з кількох складів, то він при переносі може розділятися по складах: пере-вірка і пе-ревірка, попо-ходити і по-походити, розі-брати і ро-зібрати.
5. Односкладові частини складноскорочених слів при переносі не розриваються: тех-мінімум, /сож-сожол, Дон-бас.
6. Одна буква не переноситься й не залишається в попередньому рядку, хоч вона і є цілим складом: ака-демія або акаде-міяу Оде-са, Ма-рія, олі-вець. Слова моя, око, шшг або їм подібні на частини для переносу зовсім не поділяються.
7. Не можна при переносі розривати сполучення букв дж і дз, якщо вони означають по одному звуку: гу-дзик, хо-джу. Якщо дж і дз означають звукосполучення, що утворилося на межі морфем, то їх при переносі розділяти можна, залишаючи першу букву в попередньому рядку, а другу переносячи до наступного: під-живити, над-звичайний, над-зелень.
8. Не розриваються при переносі ініціальні абревіатури та комбіновані абревіатури, які складаються з ініціальних скорочень і цифр: УРСР, AH-10.
9. М'який знак і апостроф при переносі не відокремлюються від попередньої букви: кіль-це, Лук'-ян.
10. Приголосні між голосними, крім зазначених вище правил, можна при переносі розподіляти як завгодно: се-стра, сес-трау Оле-ксандра, Олек-сандра, Олекса-ндра, Олександ-ра.
11. Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки, закриваючу дужку і закриваючі лапки, а також залишати у попередньому рядку відкриваючу дужку і відкриваючі лапки.
§ 63. Стислі відомості з історії української графіки і орфографії
Графіка й орфографія української мови, так само як російської і білоруської, розвинулися на основі азбуки та системи правопису давньоруської мови.
У другій половині IX століття була створена кирилівська азбука, пристосована для передачі на письмі звуків старослов'янської мови. Запозичена в X столітті східними слов'янами, кирилиця
184 стала в них єдиною азбукою як для старослов'янської, так і для давньоруської письмової мови.
В той час жива розмовна мова східних слов'ян менше, ніж тепер, відрізнялася від мови південних слов'ян, зокрема давньоболгар-ської, на основі якої сформувалася старослов'янська мова, проте й тоді вона мала деякі фонетичні й граматичні особливості, властиві лише їй, а тому й окремі букви кириличного алфавіту на давньоруському грунті набували іншого значення, ніж те, яке вони мали в старослов'янській мові. Наприклад, у X столітті давньоруська мова уже не мала носових голосних о та е, для позначення яких у кирилиці існували спеціальні букви л та а. Тому ці букви були пристосовані для передачі давньоруських звуків і використовувались в тому ж значенні, що й букви оу та ta або й замінялися ними. На цьому грунті створювалося розходження між старослов'янським і давньоруським правописом, що з часом все більше поглиблювалося, особливо в період, коли на основі давньоруської мови сформувалися братні російська, українська та білоруська мови.
