Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Морфологія зв'язана з лексикологією вивченням будови слова, тобто тих значущих елементів, з яких складається слово і за допомогою яких оформляється його лексичне значення, отже, елементів, що з них творяться нові слова. Дослідження закономірностей у змінах форм слова, що відбуваються внаслідок його сполучення з іншими словами,, зв'язує морфологію з синтаксисом — частиною граматики, яка вивчає сполучення слів у реченні і будову речень.
Морфологію часто називають основою синтаксису, і це цілком відповідає місцю її в граматиці. В морфології вивчаються форми слів і їх утворення (відмінкові форми іменників, прикметників, числівників і займенників, родові форми прикметників, особові форми дієслів і т. д.), в синтаксисі ж аналізуються закони вживання цих форм у реченні. Таким чином, синтаксис спирається на морфологію, без знання якої не можна зрозуміти законів сполучення слів у реченні, тобто не можна зрозуміти синтаксичних явищ.
У морфології розрізняють дві частини: словотвір і словозміну. Словотвір вивчає складові елементи слова, які оформляють його лексичне значення, тобто використовуються в мові для творення нових слів. До словозміни належить вивчення закономірностей в утворенні різних форм слова без зміни його лексичного значення1.
§ 66. Граматичне значення і граматична форма. Граматична категорія
Як уже згадувалося, кожне самостійне слово становить єдність двох значень: лексичного і граматичного. Під лексичним значенням розуміємо реальний зміст слова, тобто співвідношення між
1 3 методичних міркувань у даному підручнику словотвір і словозміна розглядаються при вивченні кожної частини мови, а не виділяються в окремі розділи.
і 92 звуковим комплексом, з якого воно складається, і поняттям або уявленням, яке ним називається. В лексичному значенні розкриваються певні явища дійсності.
Але слово не тільки щось називає — одночасно воно виражає якесь відношення, наприклад, відношення його до інших слів у реченні, відношення того, про що сповіщається, до дійсності, до особи, часу, кількості, відношення того, хто говорить, до висловлюваної думки і т. д. Так, у реченні Кімната сестри була зачинена іменник сестра, вжитий у родовому відмінку, виражає відношення його до слова кімната, означаючи приналежність предмета певній особі. У словосполученнях книга брата, хата батька, дочка су-сідау олівець Анатолія, шабля Котовського і под. родовий відмінок також має значення приналежності. Отже, слова з різним лексичним значенням у реченні можуть виражати однакові відношення до інших слів.
У реченні Діденко з кишені витяг листа (Гол.) слово витяг не тільки називає певну дію, що є його лексичним значенням, а й вказує на те, що ця дія справді була, що вона завершилась у минулому (до того, як про неї сповіщається), що її творила одна особа, і т. д. Такі ж відношення дії до дійсності, часу, особи виражають і дієслова з іншим лексичним значенням, як зробив, склав, приніс, написав, вивчив тощо.
Все це і є граматичні значення слова.
Таким чином, граматичним називається таке додаткове абстрагуюче значення, яке виражає різні відношення слова, що супроводять його основний (лексичний) зміст.
Граматичне значення не є окремою рисою чи приналежністю якогось одного слова з певним індивідуальним лексичним значенням, воно спільне для багатьох слів. З цього погляду відношення між граматичним і лексичним значенням розглядається як відношення загального до окремого.
Крім того, між лексичним і граматичним значенням існує відмінність і в тому, що окреме слово може мати тільки одно лексичне значення, а граматичних декілька. Наприклад, у реченні Скоро в зелень рясну уберуться сади (Граб.) дієслово уберуться означає назву лише однієї дії, але виражає кілька різних відношень, тобто воно має кілька граматичних значень (дійсного способу, часу, виду, стану, особи, числа).
Граматичні значення завжди виражаються певними мовними засобами. Наприклад, значення орудного відмінка однини у слові яблуня виражено закінченням -ею (яблунею), а орудного відмінка множини — закінченням -ами (яблунями); значення доконаного виду дієслова білити виражено префіксом по- (побілити), значення неперехідності —суфіксом-/- (біліти), а перехідності — суфіксом -и- (білити) і т. д.
Мовні засоби, якими виражаються граматичні значення, на-
13 5-1476
193 зиваються граматичними формами1. Через це у лінгвістичній літературі дуже часто граматичне значення слова, на відміну від лексичного, реального, називають ф о р м а л ь н и м.
В українській мові, як і в російській та багатьох інших, розрізняються синтетичні і аналітичні способи вираження граматичних значень. Якщо і граматичне, і лексичне значення виражається в одному слові, то спосіб його вираження називається синтетичним (від грецького слова synthesis — з'єднання). Наприклад, у реченні Край неба палає (Шевч.) всі граматичні значення слів виражені синтетично. Цей спосіб в українській мові переважає.
Якщо ж граматичне значення виражається допоміжними, службовими словами, то такий спосіб його вираження називається аналітичним (від грецького слова analysis — роз'єднання). Напр.: буду косити, будеш косити, буду молотити, будеш молотити.
