Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
Українська мова використовує переважно старі префікси і суфікси, відомі ще давньоруській і навіть спільнослов'янській мові, напр.: безкласовий, виставка, довантаження, нагромадження; передплатник; бетоняр, виконавець, дніпрогесівський. Проте префікси і суфікси не є якоюсь зовсім незмінною категорією. Вони звичайно виявляють велику стійкість, але, як і будь-яке інше історичне явище, підлягають змінам. Деякі з них протягом певного часу зовсім втрачають словотворчу здатність, і нові слова за їх допомогою вже не творяться. Так, в сучасній українській мові не використовуються для словотворення давні слов'янські іменникрві суфікси -e-, -p-, -т-, хоч старі слова з ними збереглися (пиво, мливо, дар, жир, пир, добрий від доба, жито, сите), але суфікси -в-р-, -т- сприймаються в цих словах уже не як самостійні словотворчі елементи, а як частини кореня.
У мові спостерігається й виникнення нових словотворчих еле-ментів.Так, паралельно з -ик (мельник, молодик, масовик) у східнослов'янських мовах розвинувся новий іменниковий суфікс -чик (пальчик), паралельно з -ив- (правдивий) став вживатися новий прикметниковий суфікс -лив- (хвастливий, можливий) і т. д. Звичайно нові суфікси також виникають на основі існуючого мовного матеріалу. Суфікс -чик, наприклад, виник з давнього -ик, з яким з'єднався попередній приголосний ч, що внаслідок звукового чергування розвинувся з ц (коньць — коньчикъкінчик), Суфікс -лив- появився з результаті перерозкладу значущих скла-
204^ дових елементів слова: звук л, що входить до його складу, раніше належав до основи, від якої творився прикметник, але потім став сприйматися як частина суфікса. Такий, наприклад, прикметник, як давньоруський бодл-ив-ъи, творився суфіксом -ив- від іменника бодль — «колючка», «шпичка»; під впливом дієслова бод-а-ти приголосний л усвідомився в ньому як звук, що не входить до основи бодл-у а є частиною суфікса. Далі новий суфікс -лив-став використовуватися й для творення прикметників від основ, що не закінчуються на л: щастя — щасливий, журитися — журливий.
Сучасна українська мова має в своєму складі й окремі іншомовні префікси та суфікси, які теж використовуються нею для творення нових слів, хоч і незрівнянно рідше, ніж власні. Найчастіше вони вживаються у сполученні з іншомовними основами (алогічний, демобілізація, оптимізм, марксист, експедитор але можуть творити нові слова й від незапозичених основ (анти-суспільний, архідавній, воєнізація, хвостизм).
2. Безафіксне словотворення, або словотворення за допомогою нульової морфеми. В сучасній українській мові цим способом творяться, наприклад, іменники від прикметників та дієслів: синь, юнь, рань, молодь, даль, лють, тлінь, тонь, гидь, рве, гшв, б/г і подібні. Безафіксним способом можуть творитися нові слова й від таких словотворчих основ, які мають у своєму складі префікси або суфікси, але ці префікси й суфікси в даних словах як словотворчий засіб не використані: розгонити — розгін, загинути — загин, насипати — насип, співати — спів і ін.
Безафіксні іменники відприкметникового і віддієслівного походження у своєму значенні характеризуються розмовним відтінком, а тому багато з них поширено переважно лише в художній літературі. Наприклад: Барила цементу і каменю вози, і дим од риштовань під голубину синь (Т. Масенко). Це наша юнь, і наша слава, що нас не раз вела у бій (Тер.). Я б забув і образу і сльози... Тільки б знову іти через гать, тільки б слухать твій голос — і коси, твої коси сумні цілувать (С.). Давай з весняним громом почуттів стрічати рань небачених світів (В.). Не марно йшли ми до загину, несли в поля пожежі гнів (С.). А він [вітер] лише снігів розгін у чистім полі зупиняє, полям вологи доповняє (В.). Фашистська гидь — всім прогресивним ворог (Т.).
3. В українській мові поширений морфологічний спосіб словотворення шляхом складання основ або цілих слів.
Цей спосіб поповнення лексики новими словами, який називають словоскладанням, відомий з найдавніших часів (дроворуб, сінокіс, верболіз, короїд), досить активно використовується він і тепер (п'ятирічка, вуглевидобуток, хлібозаготівля,
Червоноград).
205^ Лексичне значення нових слів, утворених шляхом складання основ, не являє собою механічного з'єднання значень тих основ, з яких ці слова утворені. Складне слово виражає нове поняття, яке відрізняється від кожного з понять, виражених окремими словами. Наприклад, слово пара означає «газоподібний стан води або якоїсь іншої речовини», слово плавати називає певну дію у воді, а нове слово пароплав, утворене з них, означає назву корабля. Для виникнення цієї назви головну роль відіграли такі ознаки предмета: рухається паром, плаває по воді. Складне слово лісостеп означає назву ландшафту, тобто загального виду території, вкритої впереміжку лісом і степом; іменники ж ліс і степ означають відмінні одне від одного поняття.
Складне слово може виражати й таке єдине поняття, яке склалося з двох або кількох окремих рівнозначно існуючих понять, об'єднаних в одно, напр.: історико-філологічний факультет — факультет один, але на ньому представлені і історичні, і філологічні науки; робітничо-селянський уряд — уряд один, який виражає інтереси і робітників, і селян. В таких словах, хоч вони й виражають одне поняття, все ж деяка самостійність складових частин зберігається. На письмі це позначається написанням їх через дефіс.
