Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
На основі полісемії виникло в мові явище метафоричного вживання слів. Метафора (від грецького metaphora — «перенесення») — це перенесення назви з одних предметів, явищ, властивостей на інші на підставі подібності їх ознак або схожості вражень від них. До метафор, наприклад, належать виділені слова в таких реченнях і словосполученнях: Хати всміхалися в тон загальної радості від почуття волі (І. Ле); дощ іде, сонце сходить, легкий настрій, на крилах пісень.
В українській мові, як і в будь-якій іншій, розрізняють метафори загальнонародні, тобто загальновживані (сонце зійшло), і індивідуальні, поширені в художній літературі як один із засобів створення поетичних образів (Кудись хмарки на конях мчать — TJ.
Переносне вживання слова може мати різний зв'язок з основним його значенням. Іноді назва одного предмета, явища, властивості переноситься на інші за ознакою суміжності. Таке вживання переносного значення слова називається метонімією (від грецького metonymia— «перейменування»), наприклад: читав Шевченка, цілу ніч не стуляв очей, солов'їні гаї, тобто чи-тав твори Шевченка; цілу ніч не спав; гаі, в яких співають солов'ї.
В основі метонімії лежить реальний зв'язок між предметами та явищами, який і виражається уподібненням їх за ознакою суміжності. Цим метонімія відрізняється від метафори, в якій лише зіставляються за ознаками схожості певні предмети, явища та властивості.
Буває, що в мові замість назви цілого вживається назва його
27 частини або, навпаки,— в значенні назви частини виступає назва цілого. Таке перенесення значення слова називається синекдохою (від грецького Synekdoche — «співпереймання»), наприклад: Зелений капелюх ще довго блукав по алеї (тобто людина в зеленому капелюсі). Дорогого гостя вийшов зустрічати весь Київ (замість: населення Києва).
§ 9. Омоніми
Крім уживання одного і того ж слова в кількох значеннях, у мові існують ще так звані омоніми (від грецьких слів homos — «однаковий» і опута— «ім'я»).
Омонімами називаються такі слова, які однакові своїм звуковим складом, але мають різне значення. Напр.: Світи ліхтарик. хлопче мій! (Мал.). Ви лиш пір'їнка в бурнім русі, коли світи біжать вперед (С.). Коси, коса, поки роса (Н. тв.). Розплелася густа коса аж до пояса (Шевч.). У першому реченні слово світи означає дію і є формою другої особи однини наказового способу дієслова світити, а в другому — світи означає предметність і є формою іменника світ у називному відмінку множини. Слово коса 6 першому прикладі означає назву сільськогосподарського знаряддя, а в другому — назву довгого заплетеного волосся. Таким чином, омоніми — це різні слова, які подібні між собою зовнішньою формою, звучанням, але не значенням; саме тому омонімію не можна змішувати з багатозначністю слів.
Проте в сучасній українській мові є й такі слова, що важко визначити — багатозначні вони чи омоніми, тобто являють вони одне слово, вживане з різними значеннями, чи кілька слів з однаковим звучанням. Таким, наприклад, виступає іменник ручка в реченнях: Ручка в дитини замерзла і Ручка з пером лежала на столі. Отже, не завжди можна провести абсолютну межу між багатозначністю слів та омонімією. Пояснюється це тим, що омоніми дуже часто виникають внаслідок дальшого розвитку багатозначності слова. Окремі значення його можуть втрачати зв'язок між собою й усвідомлюватись як самостійні, і тоді слово, що їх виражає, розпадається на кілька слів-омонімів.
За своїм походженням омоніми можна розподілити на такі групи:
1. Омоніми, які виникли внаслідок збігу звукового складу слів, різних за своїм походженням, напр.: ключ (ключ — знаряддя для замикання й відмикання і ключ—група птахів при польоті); пара (пара— кількість і пара — фізичний стан води) брак (відсутність чого-небудь і зіпсована річ); засипати (засипати зерно в засіки і засипати в ліжку); балка (невелика низина на поверхні землі і перекладина в якійсь будівлі), коса і ін.
28 2. Словотворчі омоніми, тобто такі, які утворились з одних і тих же мовних елементів, але завжди вживалися з різним значенням, напр.: завод—підприємство і завод — дія механізму; за-гін — місце для худоби і загін — ділянка землі; ведмежатник — людина, яка дресирує ведмедів або полює за ними, і ведмежатник— приміщення для ведмедів; мазурка — жіночий рід від мазур і мазурка — танець.
3. Омоніми, які виникли внаслідок історичних змін у звуковому складі слова: жати (тиснути) із *ж^ті < *жьмти і жати (хліб жати) із *ж^ті < жьнти (порівн. жму із давнього жьму і жну із давнього жьну); слати (слати людей куди-небудь) із сълати і слати (слати постіль) із стьлати.
4. Омоніми, які виникли внаслідок запозичення з інших мов таких слів, звуковий склад яких однаковий з деякими уже існуючими в мові словами. Наприклад, запозичений з латинської мови іменник лава, що означає розплавлену мінеральну масу, яка виливається з вулкана, утворив омонім з давнім українським словом лава, що означає назву предмета, призначеного для сидіння на ньому; слово лад, що означає назву корабельної міри (50 куб. футів лісу або 50 бушелів хліба) і ввійшло в нашу мову з англійської, утворило омонім з давнім українським іменником лад, вживаним у значенні «порядок».
