Курс современного украинского литературного языка, часть 1 - Жовтобрюх М.А.
Скачать (прямая ссылка):
14 тер, організовує маси на боротьбу за побудову комунізму, спрямовує їх на боротьбу з недоліками, які ще подекуди зустрічаються в нашому суспільстві, і, пропагуючи досягнення, стверджує все прогресивне в житті та праці радянських людей. Все це зумовлює складність і різноманітність мовних засобів, уживаних у публіцистичних творах. В них широко використовується суспільно-політична лексика, чітко сформульовані заклики й політичні гасла, риторичні запитання, урочисті вирази, засоби гумору й сатири.
Крім основних стильових різновидів, у сучасній українській літературній мові можна виділити ще цілий ряд відмінностей, які властиві їй у певному конкретному використанні. Наприклад, у мовній практиці широко вживається термін науково-попу-лярний стиль. Цей стиль властивий науковій літературі, призначеній для широких мас, а не для одних спеціалістів. У науково-популярних творах використання спеціальної наукової й технічної термінології, особливо маловідомої, обмежується, а відповідні поняття з'ясовуються шляхом опису та наведення потрібних ілюстрацій; науково-популярному стилеві властиві й образні та емоційно забарвлені слова, які частково зближують його з стилем художньої літератури; синтаксична будова науково-популярних лекцій, статей, брошур здебільшого не така складна, як будова спеціальних наукових монографій.
Існують деякі особливості в мовних засобах праЦь з якоїсь певної галузі наук у порівнянні з іншою. Так, наприклад, стиль розвідок з математики і стиль філософських трактатів або граматичних праць і історичних досліджень має свої окремі специфічні риси. Ще яскравіше такі риси виступають у межах стилю художньої літератури, тому часто говорять про поетичну і прозову мову, як про два окремі стильові різновиди. Але й у межах, наприклад, прозової мови можна виділити стиль драматургічних творів і стиль новел, повістей чи романів. Такі ж різновиди легко простежуються й у межах ділового чи публіцистичного стилю.
Часто в літературній мові виділяють також і такі стилі, як епістолярний, ораторський, розмовно-побутовий.
Епістолярний стиль застосовується в різного типу листуванні, а іноді і в художніх та публіцистичних творах, написаних у формі одного чи ряду листів до окремих осіб або груп людей. Характерним граматичним засобом його є широке вживання звертань і зв'язаних з ним морфологічних форм та синтаксичних конструкцій. У приватному листуванні часто використовуються слова просторічні, емоційні, з суфіксами суб'єктивної оцінки, у діловому листуванні — синтаксичні штампи і канцелярсько-ділова термінологія, епістолярному стилю художньої літератури властива образність і т. д.
Ораторський стиль належить до усної форми літературної мови, він застосовується в різних публічних виступах (у допо-
15 відях, промовах, лекціях тощо). Для ораторського стилю характерним є використання всіх засобів літературної мови, які забезпечують можливість виразно, ясно, стисло і зрозуміло донести зміст виступу до слухачів, вплинути на них і переконати їх у правдивості висловлюваних думок. Мовні засоби в публічних виступах варіюються в залежності від теми і конкретної підготовки слухачів; у доповідях і промовах на суспільно-політичні теми використовуються слова з політичним забарвленням, а в лекціях на наукові і виробничі теми поширена наукова і технічна термінологія. Синтаксисові ораторського стилю властиві здебільшого прості та короткі складні речення, а також часто вживані в ньому риторичні запитання. У публічних виступах використовується розмовно-літературна лексика, влучні фразеологічні вирази, крилаті слова, порівняння, дотепи, засоби гумору і інші мовні засоби, які збуджують увагу слухачів і служать активному впливу на них.
Розмовно-побутовий стиль також належить до усної форми літературної мови. Він задовольняє потреби безпосереднього спілкування людей у різноманітних стосунках їх в особистому та суспільному житті. Характерним для нього є вживання найпоширенішої живої розмовної лексики та розмовних синтаксичних конструкцій, зокрема властивих діалогічній мові. Розмовно-побутовий стиль часто використовується і в писемній формі літературної мови як один з важливих компонентів художніх творів.
Розмежування мовних стилів практично не завжди можливе, бо в одному й тому ж творі часто використовуються засоби, властиві різним стилям та їх різновидам. Так, у науковому творі часто спостерігаються елементи публіцистичного стилю, особливо тоді, коли автор полемізує з тими, хто додержується інших поглядів на розв'язуване питання; в художньому творі іноді викладаються міркування автора, в яких наявні елементи наукового стилю; не завжди можна за стильовими ознаками розмежувати публіцистичний і художній твір і т. д.
Добір мовних засобів, зумовлений змістом і спрямуванням твору, якоюсь мірою залежить також і від індивідуальних можливостей та уподобань автора. Наприклад, мовні засоби ліричних віршів П. Тичини мають свої особливості в порівнянні з лірикою В. Сосюри чи П. Воронька. Зовсім не тяжко визначити своєрідність у використанні лексики в поезіях М. Бажана і А. Малишка або синтаксичних конструкцій у романах А. Головка і О. Гончара. Тому не іможна ігнорувати й існування в межах загальнонаціональної української літературної мови також індивідуальних стилів, що відбивають мовну практику того чи іншого автора літературного твору.
